Шановна Юліє Володимирівно! Почуйте багаторічного шанувальника... Десять років я був вашим прихильником і вірив, що чиню правильно. Та і як було не повірити?! «Я люблю свою країну, вірю у її світле близьке майбутнє і щиро працюю для того, щоб Україна була іншою...» Це рядки з вашої відповіді на мій лист (чомусь без вихідних даних). Очевидно, подібні відповіді отримували іноді ваші небайдужі прихильники... І ми вірили вам і забезпечували перемогу на виборах... І от «Батьківщина» два роки очолює виконавчу владу держави... І що ми маємо? Немає поліпшення в жодній сфері державного чи суспільного життя; ні в тих, де потрібні додаткові кошти, а також там, де вистачило б державного підходу і посадового сумління...

...Приватизація більшості нафтопереробних підприємств в Україні призвела до того, що держава перестала впливати на нафтопереробну галузь. Щодо діяльності українських НПЗ склалася парадоксальна ситуація. З одного боку, Україна ніби має потужності для первинної переробки нафти в об’ємах понад 40 млн. тонн на рік. Із другого — українські НПЗ працюють лише за примхою їхніх власників. Візьмемо для прикладу два західноукраїнські НПЗ, які, в основному, є власністю фінансової групи «Приват», хоча там є частка і державної власності.

Нашому уряду бракує коштів утримувати Збройні сили держави...

Так, може, час, шановні українці, відкрити спеціальний рахунок у банку — кожний із нас не пошкодує по кілька гривень на підмогу армії. Могли ж у війну за рахунок громадян будувати танки і літаки. Так чому ж це не зробити так само сьогодні?