Кутюр по–білому

У четвер ввечері відбулося нарешті знайомство київського бомонду з «Мистецьким арсеналом» — причиною вечірньої екскурсії в музейний комплекс став показ колекції haute couture сезону осінь–зима 2009–2010 визнаного кутюр’є Елі Сааба. Це була вишенька на торті Ukrainian Fashion Week, не жирна крапка (її поставив Олександр Гапчук у середу), а знак оклику — закінчення українського тижня прет–а–порте мало відбутися на найвищому «паризькому» рівні, адже ця колекція, показана влітку 2009 року на Паризькому тижні високої моди, досі не залишала кордонів Франції. Втім організатори UFW спеціально запросили кутюрну колекцію, щоб публіка не порівнювала прет–а–порте українських дизайнерів із колекціями їхніх колег із більшими фінансовими можливостями, м’яко кажучи.

«Показ Елі Сааб для нас був складним, — каже голова оргкомітету UFW Ірина Данилевська, — бо у французької сторони були дуже високі вимоги. Колекція повністю біла, вони хотіли зробити білий зал, білий подіум, біле тло, білі стільці, білу підлогу, а в Києві деякі матеріали не так легко знайти, як у Парижі. Окремі вимоги до моделей — вони мали бути дуже високі і з дуже вузькими спинами, бо сукні мініатюрні, тому проводили аж три кастинги. Плюс в колекції було чудове ексклюзивне взуття, але підбори — 14 сантиметрів, на них треба вміти ходити і тримати баланс. Наші моделі звикли ходити на показах прет–а–порте, там агресивніша подача, а кутюрні колекції вимагають м’якого, тоншого дефіле. Крім того, приїхала велика команда Сааба, і було важко зрозуміти, хто ж приймає остаточне рішення. Саме шоу мені сподобалось, а на другий день мені подзвонили Соня Забуга (головний редактор журналу Elle–Україна) і Катя Осадча і обидві сказали, що наше шоу було не гірше, ніж у Парижі».

Вимог було аж занадто багато — і не зовсім зрозуміло, йшли вони з французького боку чи від агентства, яке обслуговувало мецената приїзду Елі Сааба в Київ Олександра Онищенка. Дрес–код був навіть для журналістів на прес–конференцію: для дівчат спідниці або сукні, для хлопців — піджак і сорочка, ніяких джинсів і футболок. Журналістам, які брали ексклюзиви, натякали, що Елі Сааб не любить говорити з перекладачем і його дратує погана англійська, хоча English ліванця був далекий від перфектного. Дрес–код для гостей — «коктейль», бажано світлих кольорів, але у приміщенні «Мистецького арсеналу» найдоречнішими будуть концертні валянки і вечірня тілогрійка: хоч два генератори під стінами Арсеналу цілу добу й нагнітали тепло і світло, гості не ризикували знімати верхній одяг. Тільки перші ряди, як має бути, сиділи в сукнях і дорогих костюмах, жінок гріли діаманти. Ясно, що із 1000 запрошених дрес–коду дотрималися у кращому випадку відсотків 70.

Сам Елі Сааб, який має офіси в Парижі, Нью–Йорку і Бейруті, в сукнях якого дефілюють Кетрін Зета–Джонс, Холі Бері, принцеса Монако Стефанія і королева Йорданії Ранія, прилетів у Київ у середу о 15.00. Він запізнився на інтерв’ю і прес–конференцію, відтак розмова з журналістами, яка мала тривати 50 хвилин, зжужмилася до 15. Він сказав, що хоч усе життя і працював у високій моді, але йому завжди хотілося, щоб жінки, яким подобаються його речі, могли купити їх, тому в 2006 році він відкрив лінію прет–а–порте. Сказав, що надалі буде показувати ті тренди, які вигадує сам — кольори, силуети, фактури, які йому хочеться показати цього сезону. «Головне — дотримуватися свого стилю, свого іміджу. Моя ідеологія не змінюється», — люб’язно усміхався мсьє Сааб.

Після показу деякі українські дами заходили на бек–стейдж роздивлятися розкішні білосніжні, розшиті перлами, пір’ям, паєтками, кристалами і дуже важкі (до 7 кілограмів) сукні. До речі, в Україні одяг від Елі Сааба не продається. Особливо активно цікавилася кутюром депутатка від Партії регіонів Ірина Бережна, яка в парі з Нестором Шуфричем встигла тільки на бек–стейдж, вони заходили в «Арсенал», коли натовп напарфумлених і гарно вбраних гостей уже йшов назад. Попри те, що вартість сукні від Сааба коливається від 30 до 120 тисяч євро, українські шанувальниці моди готові були викладати круглі суми, але колекція була замитнена і мала перетнути кордон у тому вигляді, в якому приїхала сюди.

Колекція складалася з 35 білих суконь, довгих вечірніх і коротких коктейльних, із накидками і піджаками. Сукні–футляри зі шлейфами, сукні на одне плече, з оголеною спиною, розшиті кілограмами стразів і перлин — просто виставка ексклюзивних тканин. Характерні «кремезні» плечі Сааб кожного разу вирішував по–новому — то болеро з пишними «квітковими» рукавами, то жорсткі збільшені плечі, розшиті камінням. Сааб у кожній кутюрній колекції зазвичай показує до десяти весільних суконь, в останній, білій колекції, показаній у Києві, кожну сукню пропонується вважати весільною.

Спеціально для цього показу до Києва прилетіли українські топ–моделі, які ходять на найпрестижніших європейських подіумах — Маша Тельна, Сніжана Онопка, Вікторія Сасонкіна, Альона Османова, Анна Чиж, Наташа Пирожкова. І це було просто свято якесь, бо в українському модельному бізнесі, схоже відбувається зміна поколінь і на осінньому UFW було як ніколи багато жахливо непрофесійних «працівниць подіуму». До того ж європейські дизайнери, хоч на словах і борються з анорексією, набагато суворіше ставляться до зайвих сантиметрів, з цієї банальної причини чимало київських моделей не пройшли кастинг. А сукні, до речі, просто в Києві підганяли під моделей, цим займалися три швачки Вікторії Гресь — у світі кутюр не буває дрібниць.

Серед гостей не виявилося відомої актриси Єви Лонгорії, за офіційною версією вона захворіла, а актриса Ольга Куриленко двічі за вечір змінювала сукні від Сааба — на прес–конференції була в чорній вечірній, на afteparty в «Будда–барі» — в чорній коктейльній. До речі, столик у «Будда–барі» коштував від трьох тисяч гривень із людини, відтак на першому поверсі, де були дорожчі місця, на початку зайняли тільки два столики — за одним сиділи Шуфрич із Бережною і Олександр Онищенко з Елі Сааром та його дружиною Клауді, за другим — Ілля Чичкан з Машею Шубіною і Ольга Альонова з Шовковським. Гроші, зібрані на вечірці, підуть у благодійний фонд Олександра Онищенка «Родина» для Криворізького будинку–інтернату №9.

ДОВІДКА «УМ»

У 2003 році в Києві вперше проводився показ колекції Haute couture — Стефана Роллана для модного дому Sherrer, свої колекції прет–а–порте в Україні показували Пако Рабанн і Антоніо Берарді. Дизайнери Роберто Каваллі і Джорджіо Армані приїздили до Києва на відкриття своїх бутіків, але покази не влаштовували.