Коли знамените Київське водосховище «запускали» в дію (а було це в 1964–му), термін його експлуатації, за задумом будівничих, мав дорівнювати сотні років. Ця сотня ще не добігла кінця, але проблема в тому, що при закладанні гідроелектростанції та водосховища ніхто не розраховував на безконтрольну забудову обабіч цих об’єктів. Уздовж дамби мав рости ліс, а не елітні котеджі, які руйнують систему дренажу, зазначають екологи. Нині, як говорить в інтерв’ю агент­ству УНІАН керівник незалежної міжнародної групи вчених з прогнозування наслідків катастроф Василь Кредо, аварійність Київського водосховища зростає до 93 відсотків.

Минулого тижня на станції аерації горіли «мулові поля». Поки у Бортничах готували «київську перепічку», а вітер гнав дим на лівобережжя столиці, подія обростала немислимими чутками. На кшталт того, що при горінні мулових полів у повітря виділяється діоксин. Буквально за тиждень до пожежі в «УМ» вийшла стаття про екологію міста, в якій ми згадували, зокрема, і станцію аерації. Америку наше видання не відкрило: про проблеми Бортничів поінформоване все столичне керівництво. А для досі не поінформованих — невеличка довідка.

Це вже не смішно: Київська міська держадміністрація звертається до столичних мешканців із проханням висловити свою думку щодо гімну столиці. Прохання озвучив заступник мера Віталій Журавський, зауваживши, що «столиця не може залишатися без гімну». От тільки свого часу на проведення конкурсів щодо гімну було витрачено 93,5 тисячі гривень бюджетних коштів. Мета проекту полягала у «прослуховуванні» і аматорів, і знаних митців, які могли б порадувати городян текстом та музикою, гідними репрезентувати Київ.