Незважаючи на економічну кризу, «земельна тема» в Київській області й досі залишається актуальною. Люди, які мають вільні гроші, продовжують інвестувати їх у придбання земельних ділянок поблизу столиці, розуміючи, що ці активи завжди будуть мати неабияку цінність. Так само розуміють це і люди, у яких, окрім грошей, є дещо більше — зв’язки, вплив та недоторканність. Саме вони, як показує життя, мають більше шансів досягнути своєї мети і поповнити власну колекцію новими гектарами, навіть якщо ця земля вже у користуванні інших людей.

Після майже двомісячної тупикової ситуації з Тернополя нарешті почали вивозити відходи. Але аж ніяк не на якийсь новий полігон на території області, як це не раз обіцяла влада. А на те саме скандальне Малашівське сміттєзвалище, з блокування дороги до якого мешканцями навколишніх сіл усе й почалося. Річ у тім, що вступили в силу два важливі судові рішення за позовами тернопільської міської влади. Одним із них дії селян визнані незаконними, а іншим — скасовано рішення екологічної інспекції про закриття сміттєзвалища, прийняте ще у 1996–му. Як виявилося, останнє практикується законодавством у випадках, якщо ситуація загрожує ще більшим екологічним лихом.

Черкаські праві вкотре навідалися до міської ради з традиційною вимогою нарешті спорудити пам’ятник поету Василю Симоненку. «Ми вже вкотре пікетуємо міську владу, аби вона поставила цей пам’ятник, про який у Черкасах говорять ще з 1990 року. Тоді на його зведення виділили 100 тисяч совєтських рублів. Ще 1 мільйон гривень закладали у бюджет міста, вже коли мером був Анатолій Волошин, а монумента як не було, так і нема», — розповів «Україні молодій» голова черкаської обласної організації УНП Леонід Даценко.