«Класні» знання

Літні «гульки» для школярів лишилися у минулому — час знову за парти. В українських школах сьогодні приймають  «новобранців», очікують свіженькі підручники і збираються запроваджувати освітні новинки. На наших дітей віднині чекає полегшена фізкультура, практичні уроки із правил життя, на дев’ятикласників — «пробна» 12–річна освіта і нові предмети

13 шкіл зникне, 80 — з’явиться

У дев’ятирічній школі села Стремигород Коростенського району на Житомирщині, де за парти 1 вересня сяде 31 дитина, кипить робота — тут готуються до навчального року, як і по всій Україні. «Зірок із неба не хапаємо, але усе необхідне є», — запевняє директор навчального закладу Валентина Прокопчук. Щоправда, свято 1 вересня у стремигородській школі буде трохи сумним — цього року через брак учнів немає тут ані першокласників, ані випускників. «Морально важко буде проводити свято першого дзвоника, — зітхає директорка, — уся увага має бути прикута до випускників та першокласників. А у нас їх не буде...».

Загалом 1 вересня гризти граніт науки візьмуться майже чотири мільйони українських школярів, і з них приблизно 400 тисяч — «першачки». «Уперше за багато років ми чекаємо на збільшення кількості першокласників, — розповідає «УМ» директор Департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти та науки України Олег Єресько, — за нашими прогнозами, їх буде приблизно на 10—13 тисяч більше, ніж минулого року».

І хоча демографічна ситуація потроху покращується, загальна кількість учнів через низьку народжуваність у попередні роки продовжує зменшуватися — уже наступного навчального року освітяни готуються до «демографічної ями» — рекордного зменшення школярів. Така динаміка призводить до напівпорожніх шкіл. Через брак «жертв науки» за останні п’ять років уже припинили діяльність 870 шкіл — майже всі вони сільські. Цього року замки повісять на дверях ще близько 80 закладів. У Міносвіти лише розводять руками: мовляв, закриття шкіл — міра вимушена, адже їхня середня наповнюваність становить 29 учнів, а в сільських школах, буває, вчиться... по двоє учнів. Водночас цьогоріч до 1 вересня планувалося ввести в експлуатацію 26 новеньких сучасних навчальних закладів — у Київській, Рівненській та Тернопільській областях.

З’являться підручники з фізкультури

На школярів тим часом чекає у новому навчальному році чимало «свіжини». По–перше, відтепер українським учням доведеться менше пітніти на уроках фізкультури — Міністерство освіти і науки України (враховуючи не дуже хороше здоров’я наших дітей) впровадило нову навчальну програму з фізичної культури для учнів 5—9–х класів. Це значить, що уроки «фізри» стануть полегшеними, а необхідні нормативи буде знижено.

У списку загальних фізичних навантажень залишиться біг (але без виснажливих кросів), стрибки, вправи для формування постави і профілактики плоскостопості. «На учнів чекають справді революційні зміни, — каже Олег Єресько, — уперше ми даємо можливість школам обирати собі профільний вид спорту: баскетбол, футбол, легку атлетику. Причому ми рекомендуємо у вересні не давати учням особливих навантажень. Адже кожна дитина по–різному проводила канікули — хтось рухався все літо, а хтось просидів за комп’ютером».

Тепер оцінюватимуть школярів на уроці фізкультури за наполегливість і власні здобутки, за техніку виконання вправ і активність на уроці. Для «фізкультурної» науки освітяни навіть підручник спеціальний випустили (щоправда, наклад його обмежений). Тепер школярі отримуватимуть і тео­ретичні знання про фізичну культуру.

Учням — про підворіття і права споживачів

Міносвіти активно впроваджує чимало педагогічних експериментів. Один із них — урок «Основи здоров’я» вже успішно «читається» в усіх школах. «Цей предмет є не в багатьох країнах світу, — зауважує Олег Єресько, — в Україні з огляду на стан здоров’я наших дітей його запровадили. Мета цього інтерактивного уроку — сформувати в дитини певні навички, аби вона могла самостійно обрати модель безпечної поведінки для свого здоров’я». Дітям розкажуть про СНІД, наркоманію, планування вагітності, алкоголізм. «Відпрацьовуватимуть» зі школярами і конфліктні ситуації — як потрібно поводитися, скажімо, у підворітті. «Заручившись підтримкою міжнародних партнерів, ми навчаємо вчителів — кого визначить школа — інтерактивним формам викладання, — пояснює пан Олег, — проводимо тренінги. І вже більше 15 тисяч вчителів підготували спеціально для викладання цього предмета». Батьки таким «лекціям», як свідчать соціологічні опитування, дуже раді — тим більше, що їх теж залучають до спілкування. Міносвіти видало спеціальні навчальні посібники для батьків із рекомендаціями, як будувати взаємини з підлітком.

Ще один «готовий до вжитку» навчальний предмет — «Основи споживчих знань» — його школи можуть запрова­джувати за бажанням. «Ми часто не знаємо, як поводитися, якщо у магазині купили неякісний товар — куди йти, до кого звертатися? Цей курс допоможе дітям грамотно і без скандалів відстояти своє право споживача», — запевняє Олег Єресько.

Триватиме й вивчення курсу «Основи християнської етики» та «Християнська етика в українській культурі» (як правило, вивчення цих курсів розпочинається з 1 класу). Також школи, за бажанням, можуть включити до навчальної програми і факультативи, присвячені Голодомору, проблемі торгівлі людьми, екології.

Дев’ятикласники–першопрохідці

«Піддослідними кролика­ми» у новому навчальному році стануть і всі українські дев’ятикласники — вони починають вчитися за новими міністерськими навчальними програмами й першими «відсидять» за партою вже 12 років. Для них вводяться нові предмети, такі як «Художня культура», «Інформатика» (вона раніше починалася лише з 10–го класу). Буде також і новий урок «Правознавство. Практичний курс». «Це не класичний предмет — правознавство, — пояснює Олег Єресько, — це те, що знадобиться дітям у повсякденному житті: наприклад, як варто поводитися, якщо тебе затримала міліція, які ти маєш права, обов’язки».

Окрім того, спеціально для дев’ятих класів Міносвіти повністю оновлює навчальну літературу: укладено угоди з 29 видавництвами на 160 назв підручників. Щоправда, далеко не всі школи вчасно отримують книжки — гроші на підручники уряд виділив із запізненням. Та й надрукувати у найкоротший термін десять мільйонів книжок не встигають видавництва. Це, звісно, трохи непокоїть освітян та батьків — раптом доведеться купувати самотужки нові книжки. У Міносвіти ж заспокоюють: не поспішайте, дев’ятикласників забезпечать новими підручниками в повному обсязі. А поки книжки не дійшли, учням та вчителям рекомендують користуватися інтернетом — мовляв, перші параграфи нових книжок там уже, про всяк випадок, вивісили.

Школярів поділять на фізиків та ліриків

Нововведення на цьому не закінчуються: уже через рік, планують освітяни, старша школа буде функціонувати як профільна. І буде масовою. До речі, 66 відсотків учнів уже навчається в спеціалізованих класах природничо–математичного, технологічного, філологічного напрямів. Тепер черга й усіх інших визначитися — фізики вони чи лірики.

«Профподіл» стосуватиметься і «малогабаритних» сільських шкіл — для них дуже ймовірним видається технологічний профіль і допрофесійна підготовка: коли дитина разом із середньою освітою зможе отримати ще й професію водія трактора чи монтажника.

Щоправда, зробити профільною напіваварійну школу з десятком учнів — надскладне завдання. «Найбільш оптимальною моделлю організації профільного навчання у селах є освітній округ — добровільне об’єднання загальноосвітніх шкіл між собою, — каже Олег Єресько, — і приклади у нас уже є: обирається профільною школа, яка краще укомплектована. До неї шкільними автобусами підвозять дітей на навчання. Є ще варіант, коли на різні уроки дітей возитимуть у різні школи — один день в одній школі, інший — в іншій. Звісно, це дещо втомлюватиме дітей. Однак якість освіти значно покращиться».

Окрім того, ще й зекономляться гроші, кажуть освітяни–менеджери. У Козятинському районі Вінницької області, наприклад, громада сама вирішила збільшити школи: у селах лишили тільки початкові класи, а середні загальноосвітні школи об’єднали, до них перевели найкращих учителів. «Це дало можливість зменшити фінансування малокомплектних шкіл, — запевняє Олег Вікторович, — адже якщо середнє утримання учня по Україні на рік обходиться шість–сім тисяч гривень на рік, то в малокомплектних школах витрачається до 18 тисяч. На зекономлені кошти освітяни купили шкільні автобуси, провели ремонт, навіть придбали мультимедійні дошки».

Школа з ліфтом для інвалідів

Ще один амбітний і надважливий проект — інтеграція дітей з особливими потребами до повноцінної освіти. По всій Україні відкриваються у школах так звані інклюзивні класи, де мають змогу навчатися звичайні діти та школярі з вадами здоров’я. «На сьогодні в школи інтегровано понад 100 тисяч таких дітей, — каже Олег Єресько. — Ми не приймаємо жодної школи, де не передбачено безбар’єрне середовище — пандуси, відповідні туалетні кімнати. І такі школи будуються: у білоцерківській школі, наприклад, уведено в дію спеціальний ліфт, реконструйовано та обладнано спеціальними меблями класні кімнати, створено кабінети фізичної реабілітації та психологічного розвантаження, уведено додаткові посади асистентів учителя. У Волинській, Івано–Франківській, Запорізькій, Київській, Сумській областях дітей–інвалідів перевозять спеціально пристосованими автобусами до місць навчання та додому».

Однак роботи у цьому напрямі — хоч греблю гати. Адже законодавство потрібно удосконалювати. Питання ж фінансування взагалі відкрите: чимало шкіл про ліфти та пандуси й не мріють — їм би дах залатати. Так, на кінець року в аварійному стані перебувало 474 школи (з них — 329 сільських). І далеко не всі дочекалися ремонту: особливо складною залишається ситуація у Тернопільській (там відремонтовано лише 37 відсотків закладів), Херсонській та Рівненській областях. Не краща ситуація і з оснащенням шкіл: матеріально–технічне забезпечення шкільних кабінетів натепер трохи перевищує 24 відсотки від потреби. А на комп’ютеризацію шкіл у бюджеті цьогоріч коштів взагалі не передбачено.