Звичні нині томати — кілька століть тому знані як декоративні рослини — власне овочами назвали італійці й охрестили «помо’доро». У перекладі це означає «яблуко золоте». Та український клімат не завжди дозволяє дозріти всьому врожаю томатів, частину їх знімають зеленими. Та, виявляється, і з таких можна зробити заготовку на зиму.
Для ікри із зелених помідорів підійдуть плоди, які не тільки не достигли, а й устигли трохи прив’янути ( 2 кг). Їх миють, просушують і запікають у духовці. Потім печені помідори перекручують у м’ясорубці, додають за смаком сіль, чорний мелений перець та обсмажену на рослинній олії цибулю (0,5 кг). Усе перемішують і розкладають у попередньо ошпарені півлітрові банки, заповнюючи їх на три чверті. Поверх заливають томатним соусом, який готують із дозрілих помідорів(1,5 кг). Їх миють, розрізають, вкладають у каструлю, наливають на дно трохи води і варять до готовності. Потім знімають з вогню і чекають, допоки вони охолонуть. Далі — верхню рідину зливають, а густу масу уварюють на маленькому вогні. За хвилин 10—15 густу масу протирають крізь сито. Потім змішують обидві частини, додають трохи солі і чорного меленого перцю і кип’ятять сік ще впродовж 25 хвилин.
Залиті гарячим томатним соком банки з перекрученими запеченими зеленими помідорами накривають сухими кришками і стерилізують упродовж години. Закупорюють, перевертають і охолоджують.
— Для приготування аджики, яка добре зберігається під пластмасовими кришками в холодильнику чи льосі, потрібні один кілограм червоного болгарського перцю та три стручки гіркого, по 300 грамів часнику та оцту і півсклянки цукру, — розповідає львівська господиня Леся Самченко. — Усі овочі пропускають крізь м’ясорубку чи подрібнюють у міксері, додають інші інгредієнти, змішують, розкладають у банки — і соус готовий. Така аджика присмачить страви з м’яса та макаронні вироби, її можна подати до вареників із картоплею.
Ще свіжі зимові спогади про морозні вітряні дні, коли великою насолодою було зігрітися тарілкою гарячого борщику зі сметаною. Господині урізноманітнювали цю насолоду замороженим щавлем, законсервованою заправкою для борщу, заготовленими з осені чи купленими в магазині бурячками. >>
Найочікуваніший «смачний» сезон — це все-таки полуничний. Думаю, мало хто не погодиться зі мною, що полуниця — це не просто ягода, це ціла історія: весна в розпалі, відпустки на носі і навіть повернення з роботи додому — особливе: обов’язково з пакетиком запашної червоної ягоди. >>
Про користь кулешів, про яку я і так, утім, знаю, цього разу наслухалася від бабусь на лавочці. А народні рецепти — перевірені часом і, як правило, доступні. Тож готуємо. >>
Уже майже літо, а це означає, що ми знову шукатимемо затінки, холоднi страви і прохолоджувальнi напої. Лимонади — прекрасний засіб для втамовування спраги, охолодження організму і вітамінізації, як кажуть, три в одному. Отож за роботу! >>
«Сонце в цеберку» — саме так назвав своє знамените варення з кульбаб Микола Канішевський, відомий нам як телепродюсер, перший віце-президент Національної телекомпанії України, ведучий телевізійних програм («Вісті тижня» та інших цікавих проектів). >>
От так і незчулися, як перша їстівна зелень, обдарувавши нас весняними вітамінами, відбуяла, і на зміну їй для багатьох несподівано приходять... грибочки. Це і ви помітите, коли зайдете в лісопосадку чи хвойний ліс подихати цілющою хвоєю, а додому повернетеся з торбинкою тугеньких маслючків. >>
