Крила над Биківнею

Розум відмовляється сприймати, душа — вірити. Як це так — забирати з домівок матерів і батьків, композиторів, професорів, художників, лікарів і вбивати їх у катівні. Уночі везти тіла за місто і закопувати в лісі, на кількох гектарах землі за зеленою огорожею. І так — упродовж майже чотирьох років. Після 1938–го в Києві каральні руки вже й не фіксували розстріляних. Наразі за архівними документами СБУ достеменно визначено 14191 прізвище людей, чиї останки — в порослих соснами ямах Биківні. У хвилину мовчання над ними чувся легкий шурхіт — може, душі мають крила, як у ангелів? Вони тішаться, коли до них приходять. Ієреї церков київської традиції відслужили панахиду, великодній тропар «Христос воскрес із мертвих, смертію смерть подолав» вселяв надію, що жертви не були марними.

«Відновлення правди про політичні репресії і гідне вшанування їхніх жертв — це головна ознака того, що наша душа жива», — сказав у своєму слові Президент України Віктор Ющенко на мітингу–реквіємі в Биківні в неділю. За його ініціативи вже втретє щорічне вшанування жертв відбулося на державному рівні. Присутні мали змогу оглянути нову документальну виставку «Зламані долі: комуністичний терор в Україні 1920—1950–х років», підготовлену Фондом «Україна 3000» спільно з Галузевим архівом Служби безпеки України та Київською міською організацією «Меморіал» ім. Василя Стуса. На 24 планшетах — систематизована історія репресій, які чинилися комуністичним режимом у 20—50–х роках ХХ століття проти українського народу. За словами директора архіву СБУ Володимира В’ятровича, виставка орієнтована на глядача, який дуже мало знає про те, що відбувалося у 1920—50–ті роки в Україні. Зокрема, на іноземців і українців, які вивчали історію з радянських підручників.

Віктор Ющенко зазначив, що ті, хто заперечує комуністичні репресії, свідомо стають на бік однієї з найчорніших сил в історії людства. Президент переконаний, що збереження символів режиму, що знищив мільйони безневинних, є блюзнірством над полеглими. Він нагадав, що упродовж 2007—2008 років в Україні демонтовано понад 400 пам’ятників організаторам Голодомору та політичних репресій 1937—41 років, перейменовано понад три тисячі топографічних назв. Ще важливішим, на думку Президента, є питання про гідний соціальний захист колишніх політичних в’язнів та репресованих, а також розгляд у парламенті внесених ним законопроектів про правовий статус борців за незалежність України.