СЛОВО ЦЕРКВИ

— Владико Євстратію, розкажіть, будь ласка, про Великодню трапезу служителів церкви.

— Протягом семи тижнів Великого посту православні готуються до Великодня. І в піст включається не лише духовна частина: молитви, сповідь, причастя, а й тілесна, яка стосується обмеження в їжі. День Воскресіння Христового, коли піст закінчується, — то початок споживання їжі не пісної, а скоромної. Він для православних християн обставлений особливим чином. Найперше — освячуються пасхальні приношення, які будуть поставлені на великодній стіл. За традицією, у першу чергу благословляються церквою дві страви: паска — здобний солодкий хліб, який символізує одночасно Царство Небесне, та солодкість спілкування з Богом і радість Великоднього свята, а також крашанки чи писанки, які теж є символом Воскресіння. (Бо з яйця, яке видимо є мертвим, народжується нове життя. Так і з Гробу, що був місцем смерті, до нас засяяв воскреслий Христос). Ці дві основні символічні страви завжди присутні на Великдень та у пасхальних приношеннях. Беруть із собою на посвячення також м’ясні вироби, ковбасу, пиріжки — усе, що можна поставити на великодній стіл. Наповнення великоднього кошика залежить від статків родини і фантазії господині. Зазвичай не прийнято освячувати міцні спиртні напої, краще принести вино, яке є більш традиційним для цього свята. І головний сенс не в тому, щоб наїстися після Великого посту скоромних страв, а в тому, що зібралася уся родина. Великдень — це нагода поспілкуватися, виявити повагу і любов один до одного. У цьому є одне із значень цього свята — єднання християн між собою.

— Чи можна дізнатися, за яким рецептом печуть паски у монастирях?

— Рецепти навряд чи дуже відрізняються від загальноприйнятих, традиційних. Для Свято–Феодосіївського монастиря, в якому я перебуваю, ми просто купуємо паски, які випікають на хлібокомбінаті.

— Прийнято, щоб паски і крашанки певний час стояли на столі. Але через кілька днів у людей виникає побоювання, чи можна споживати варені яйця, які зберігалися не в холодильнику. Що далі робити з посвяченими продуктами, коли вони виконали свою символічну місію?

— Не треба тримати страви, щоб вони ставали не придатними для споживання, у цьому немає такої потреби. Якщо ж усе–таки сталося так, що освячені у церкві продукти зіпсувалися, то їх не можна викидати чи віддавати тваринам. Їх треба закопати десь у чистому місці, бажано під деревом, щоб освячені приношення не були піддані нарузі. До неосвячених страв слід ставитися, як до звичайних продуктів.