Директор Французького культурного центру Матьє Арденн упевнений, що фестиваль «Французька весна» подужає затяжну зимову депресію і стане справжнім початком весни київської. Тому не дивно, що за ковтком Парижа, шаленої лямур, вишуканого французького поцілунку в четвер увечері на відкриття допрем’єрних показів у кінотеатр «Україна» прийшов мало не весь мистецький бомонд. Очікували на весняний порив, шаленство і фільм, який можуть зняти тільки французи з їхнім гумором і відвертістю. Перша передпрем’єрна стрічка «Перший день твого життя, що залишилося» Ремі Безансона не виправдала стереотипного уявлення українців про Францію. У ній не було романтики, гламуру, вишуканості, краси. Режисер майстерно вклав у фільм усе те, що відбувається за вікном кожної квартири, у яке намагаємося крадькома зазирнути, проходячи повз.

До феномену Алли Пугачо­вої можна підходити з різних боків, і кожен такий підхід навряд чи увінчається стовідсотково позитивним результатом. Оскільки ця жінка, як жодна інша, завжди вміла жити «на повні груди», фонтануючи інформаційними приводами на всіх фронтах: творчість, особисте, донька–онуки, супутні проекти, як–то радіо «Алла», випуск парфумів та взуття... Якщо ніші її життя уявити собі у вигляді шафи, то можна не сумніватися, що «скелети» з неї випадатимуть штабелями. Власне, вони, ці «скелети», навіть не чекають, поки хтось розчинить дверцята — самі якось вибираються назовні й додають нових пікантних подробиць до біографії всенародно улюбленої артистки. Невтомні «пугачовознавці» регулярно комплектують їх у спецпроекти на сторінках ЗМІ.