Японські кросівки в степах України

Про те, що Ілля Чичкан, київський художник, який останнім часом здебільшого малює мавп, представлятиме Україну на 53–й Венеціанській бієнале сучасного мистецтва, пліткували давно. Учора керівники PinchukArtCentre офіційно заявили: так, Україну на бієнале у Венеції представлятиме PinchukArtCentre, а Комісар Українського павільйону Пітер Дорошенко обрав художників — Іллю Чичкана (Україна) і Міхаро Ясухіро(Японія), третім «великим українцем» у Венеції буде Віталій Кличко — не лякайтесь, у ролі... куратора. (Недарма Віктор Пінчук їздив на останній бій Кличка). Гра в бісер? Гра з брендами? Пітер Дорошенко доволі розпливчасто говорить, чому таке дивне поєднання титулованих персон експозиції і що саме побачать вершки світового арт–ринку в Палаццо Поподопулі, який утретє поспіль орендує Віктор Пінчук у Венеції? «Колись Венеція контролювала місто Судак на території сучасної України, сюди приїздив Марко Поло, потім він поїхав у Монголію, Китай і досяг узбережжя Японського моря, — пояснює арт–директор PinchukArtCentre. — Українська експозиція «Степи мрійників\Steppes of Dreames» змальовує поетичну мрію про мандрівку». Це будуть чотири інсталяції, інтерактивні перформенси поза стінами старовинного палаццо, буде світло і музика, — каже Дорошенко. Робіт не буде, буде тільки атмосфера і буде про що подумати, — відповідає Чичкан на прохання розповісти про цю роботу детальніше. «На цьому проекті можна посміятися, зацікавитися, подумати, його можна сприймати і весело, і серйозно, глибоко, залежно від того, хто які думки вкладає».

Міхаро Ясухіро називають королем кросівок або королем токійської вуличної моди. Він чотири роки навчався в Університеті мистецтв Тама, а потім заснував свою марку Miharayasuhiro, спільно зі спортивною маркою Рuma зробив нову лінію спортивного взуття PUMA by Miharayasuhiro, недавно зробив шкіряний чохол для фотоапарата Сanon. А Чичкан на початку своєї кар’єри пробував себе у fashion–дизайні: «на початку 90–х у мене було десь із п’ять показів, я працював у стилі бомж–кутюр». «Кличко постійно комунікує — на телебаченні, в суспільстві, в політиці, а хто такий куратор? Куратор — це той, хто комунікує, — пояснює Пітер Дорошенко роль боксера в проекті. — Тим більше що кожен бій Кличка — це чудовий перформенс». На думку Чичкана, роль Кличка полягатиме в комунікаціях із арт–критиками, нехай спробують критикувати в присутності чемпіона–важковаговика.

Який бюджет українського павільйону у Венеції, виконавчий директор PinchukArtCentre Дмитро Логвин не сказав, відомо тільки, що Міністерство культури дає «на Венецію» 500 тисяч гривень. Два роки тому було 900 тисяч, але нині криза. Заступник міністра культури і туризму Тимофій Кохан не приховує, що фінансова спроможність PinchukArtCentre відіграла не останню роль у рішенні Мінкульту делегувати повноваження цій інституції на бієнале. Якщо в конкурсі проектів переможе концепція якоїсь талановитої, але бідної арт–інституції, де держава візьме грошей на його реалізацію? Та й попередня практика визначення представника від України на конкурсній основі принесла чиновникам тільки головний біль — скандали, перехресні звинувачення митців, суб’єктивізм, непрофесіоналізм кураторів, непопадання в терміни. «Ми вважаємо, що досвід 52–ї Венеціанської бієнале був успішним, фахівці PinchukArtCentre не викликають у Міністерства жодних сумнівів у професіоналізмі і патріотизмі», — сказав на прес–конференції Тимофій Кохан. А генеральний директор Екхард Шнайдер запевнив журналістів, що це міжнародна практика, коди держава не проводить конкурс, а вибирає одну інституцію і делегує їй повноваження, спираючись на авторитет цього арт–центру, ім’я художника та ім’я куратора.