Не укладав угод з власною совістю. Ренесансна чистота художника-шістдесятника Георгія Якутовича
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
Марина Владі привезла до Москви сценічну версію своїх мемуарів про Володимира Висоцького.
«У цьому спектаклі я насамперед жінка — кохана Висоцького, яка боролася за його долю. Я співаю його пісні — це складно не лише морально, а й сентиментально. Але я актриса...» — зізналася Марина Владі на початку свого тижневого гастрольного візиту до Москви. І принагідно уточнила, що їхати до Росії зі своїм моноспектаклем «Володимир, або Перерваний політ» вона не планувала. Презентувавши цю постановку за власними мемуарами у Парижі три роки тому, вона так і виходила б із нею на сцену театру «Буф дю Норд», якби одного разу цю роботу актриси не побачив міністр культури РФ Олександр Андреєв і не переконав Владі привезти виставу до Росії. Організацією гастролей опікувався Театр націй і особисто його керівник Євген Миронов, а саму виставу актриса грає на сцені Центру імені Всеволода Мейєрхольда.
Від написання книги до її сценічного прочитання минуло 27 років. Увесь цей час актриса не наважувалася вийти зі своїм особистим життям на сцену. І лише пропозиція Мішлін Розан, яка разом із Пітером Бруком керує театром «Буф дю Норд», підштовхнула Владі по позитивного рішення. «Це складно — я одна на сцені. У мене є партнер — Висоцький, але я весь час говорю йому щось без можливості почути відповідь», — пояснює актриса. Але ці обставини дійства не заважають їй бути щирою і навіть беззахисною. Аскетичне вирішення сценічного майданчика — простір, запнутий сірою тканиною, на яку проектують фото Володимира Висоцького, — ніби підкреслює металевий голос актриси. Пісні й балади свого коханого Марина Владі виконує у супроводі трьох музикантів. Вистава вийшла дуже відвертою — актриса розповідає про те, як вони з Висоцьким уперше зустрілися, як її коханий розривався між Батьківщиною і свободою, навіть як він пиячив... Кожна вистава дається актрисі дуже і дуже нелегко. «Після спектаклю мені доводиться відходити по кілька годин», — зізнається вона і... наступного вечора знову виходить на сцену.
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
У Києві наприкінці травня Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки представив прем’єру вистави «1111. Театр Лесі та Курбаса»» у постановці Андріюса Дарели — сценічного осмислення історії українського мистецького покоління 1920–1930-х років. >>
Уперше почув ім’я критика Ігоря Котика п’ятнадцять років тому – воно опинилося в центрі скандалу, вчиненого «літературними патріотами». >>
У Києві, у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, триває виставка, присвячена 280-й річниці від дня народження іспанського художника Франсіско Гої, яка складається з серії гравюр «Диспаратес» (Los Disparates). >>
У нашій країні дедалі більше уваги приділяють створенню безбар’єрного середовища. >>
Книжка Володимира та Сергія Кампо «Юрій Бадзьо: Філософія антиімперського/антифашистського спротиву України» (Ужгород: Карпати, 2024) фігурувала у тогорічному рейтингу всередині номінаційного списку рубрики «політологія/соціологія/культурологія». >>