Коли з’являться такі нафтовидобувні «вишки» на щойно розподіленій частині чорноморського шельфу? Чи з’являться? (Фото з сайту seaoil.com.ph.)
Рішення Міжнародного суду ООН щодо розподілу шельфу в Чорному морі та виняткових економічних зон викликало в Україні, на відміну від Румунії, хвилю суперечливих коментарів. Якщо румуни одноголосно стверджують: такий поділ території шельфу — це наша перемога, то в Україні голоси головних гравців розділилися. Тобто начебто це була перемога, «тільки трохи не така». Що вдієш — політика ніколи не була синонімом чесності. Головне, у чому збігаються думки й експертів, і дипломатів, і влади, — суд поставив крапку в суперечностях між Україною та Румунією, напругу між країнами повністю знято. Але як класифікувати те, що отримала наша держава внаслідок гаазького вердикту, і головне — які підводні багатства, що таять глибини шельфу, ми не здобули? Фахівці визнають: ця спірна акваторія не досліджувалася ґрунтовно, тож що криється в її надрах, достеменно не знаємо ні ми, ні румуни.
Насамперед роз’яснимо читачеві: йдеться лише про «нижню» частину шельфу в північно–західній частині Чорного моря, верхня ж, більша, його частина, і досі належала Україні. Саме в тій, «законно нашій», частині моря й веде «Чорноморнафтогаз» промисловий видобуток вуглеводнів. Тут є три родовища — Суботинське, Одеське, Безіменне. Як пояснили «УМ» у прес–службі «Чорноморнафтогазу», нафту «беруть» із глибини 2 км, можна «копати й глибше», але коштів на глибоке буріння не вистачає. Як, власне, і на потужну розвідувальну роботу загалом в Азові та Чорному морі. Ця частина шельфу, за даними згаданого державного акціонерного товариства, містить 604,1 млн.тонн умовного палива. Зверніть увагу — УМОВНОГО. Тобто йдеться не про розвідані поклади нафти і газу, а про ті, які за низкою ознак можна передбачити в цьому районі. «У зв’язку з низькою розвіданістю Азово–Чорноморського регіону освоєність ресурсів не перевищує 4%», — пояснює сайт «Чорноморнафтогазу».
Стосовно ж шмата шельфу, який до позавчорашнього дня був нічиїм, то геологорозвідувальних робіт на ньому ніхто не проводив — територія–бо спірна, і дискусії українських та румунських дипломатів за ці морегектари точилися з 1994 року.
«Однозначно стверджувати, які саме поклади є під водами Чорного моря, неможливо, — каже «УМ» Богдан Клюк, президент Нафтогазової академії. — Так звану сейсмологічну розвідку 2D у цьомі місці проводили досить давно, ще в радянські часи. Нині результати тих досліджень зберігаються в архівах, у тому числі за межами України. 2D дозволяє бачити під дном розломи та впадини, але не дає змоги побачити, що саме знаходиться у цих пустотах. Утім нині існують математичні моделі, які дозволяють опрацьовувати матеріали розвідки 2D. Такою технологією володіють розвинені країни, у нас її немає».
Чи вигадала наука інші можливості? «Сейсмологічні дослідження 3D, що дозволяють бачити поклади під землею, є надзвичайно дорогими і, наскільки мені відомо, в цьому районі їх не проводили, — відповідає пан Клюк. — Такі роботи зазвичай замовляють компанії, що займаються дослідницьким бурінням, — аби точніше побачити місце, де варто ставити «вишку».
Розбіжності в оцінках можливих покладів можна пояснити ще й таким фактором, що вся геологорозвідувальна документація має гриф «таємно». Держава частково продає її зацікавленим структурам, заробляючи на цьому.
Отже, чи є неподалік від острова Зміїний «другий Кувейт» — достеменно не відомо. Амбіція і прагматичність кожної з держав, які боролися за шельф, зрозумілі, — ті нерозвідані надра можуть стати через 30—50 років «другим Кувейтом», «банкою з консервами» на гірші часи. Але ж можуть і не стати...
«...Основоположним було наявність острова (Зміїний. — Ред.) як частини суходолу України і довжина берегової лінії, яка втричі довша, ніж румунська. І якби однобічно трактувалося міжнародне право — так, як воно є, — то, звичайно, це б залишилося за Україною. Але оскільки Міжнародний суд у Гаазі прийняв інше рішення, не вважаючи ці аргументи основою для проведення демаркаційної лінії, то, відповідно, Україна втратила приблизно третину акваторії, яка їй мала б належати».
Результати дослідження сприйняття корупції в Україні серед членів Американської торговельної палати показують, що бізнес, на жаль, наразі не спостерігає суттєвого прогресу у боротьбі з корупцією, однак сподівається на покращення ситуації у 2016 році. >>
Для проведення свого чергового саміту лідери країн «Великої сімки» (а точніше, господиня заходу, Німеччина) обрали справжній райський куточок. Мальовничий замок Ельмау, неймовірної краси краєвиди Баварських Альп, чисте гірське повітря з гіркуватим присмаком цілющих трав, мелодійне калатання дзвіночків на шиях флегматичних альпійських корів... Ну як працювати в такій розслаблювальній атмосфері? >>
Лідери «Великої сімки» не лише говорили про Україну на саміті в Баварських Альпах — дехто з них туди й поїхав «транзитом» через Київ. Окремо варто наголосити на візиті прем’єр-міністра Японії Сіндзо Абе — першого в історії двосторонніх відносин між нашими країнами. >>
Сьогодні в Ризі стартує саміт програми Європейського Союзу «Східне партнерство». Уже відомо, що про скасування візового режиму з ЄС для України на цьому саміті не повідомлять — наша держава не встигла виконати й половини пунктів Плану дій з візової лібералізації (ПДВЛ), необхідних для надання безвізового режиму. >>
Держдума Росії ухвалила законопроект про «небажані» в Росії іноземні та міжнародні неурядові організації. Згідно з документом, ідеться про неурядові організації, які «створюють загрозу основам конституційного ладу РФ, обороноздатності країни та безпеці держави». >>
Немає сумнівів, що Євросоюз є корисним для його членів міждержавним утворенням. Але навіть у дружній родині конфліктів не уникнути. Європейська Комісія розпочала процедуру проти Німеччини за порушення союзного закону про мінімальну оплату праці. >>
