Торішня картопля — меню латифундиста

04.02.2009

Кожен менеджер із продажу, який мріє про хороший бонус, знає цей багатолітньої давності трюк. Аби швидко та ефективно підняти ціну на товар, треба спочатку зробити його удвічі дорожчим, а потім пафосно та голосно оголосити знижку. Відсотків на тридцять. Як справедливо зауважив один із кіношних штандартенфюрерів, запам’ятовується остання фраза. Щоправда, якщо на Заході власника торговельної мережі упіймають на таких невинних хитрощах, буде він нещадно оштрафований. Спеціально навчені люди ходять там магазинами й фотографують ярлики.

Але це ми так, до слова. Бо владу, хоч би як ти відтворював її дії, все одно ніяк не оштрафуєш — не надрукували ще таких квитанцій. Скажімо, як тільки уряд офіційно визнав, що Україну таки зачепила криза, він виявив шалену активність та почав видавати величезну кількість постанов. Багато з них не просто суперечили одна одній, а, внісши сум’яття в колі нижчих за рангом чиновників, тихо помирали. Та найцікавіше, що найглобальніші ініціативи нині врізають дуба під звуки фанфар та пристрасні промови — і цей логічний факт називають турботою про народ.

Першою ластівкою був законопроект про збільшення ринкового збору в кілька десятків (!) разів, який, на думку експертів, може повністю зруйнувати малий і середній бізнес. Коли дрібні бізнесмени, періодично протестуючи, вже майже змирилися з крахом своїх надій та ілюзій, їм пообіцяли трохи знизити тарифи. У пресі дуже мало говорилося, що кнопку «за» тиснула передусім більшість (тобто БЮТ), натомість ініціатором скасування виступив один із лідерів цієї політсили, перший віце–прем’єр Олександр Турчинов.

Уранці 10 січня здригнулися українські автовласники: з цього дня уряд вирішив поповнити бюджет вмістом їхніх кишень. Ставку автотранспортного збору підняли радикально: на деякі автівки, скажімо, з двигуном 2,2—2,5 кубика — аж у 7,5 раза. Експерти порахували: власник старенької «Волги», який не має грошей на нову машину, мусить платити щороку по 1800 гривень! У момент проходження техогляду (а таке щастя буває раз на два роки) сума, відповідно, зростає до 3600, плюс плата за сам техогляд, плюс страхування... Значно дешевше сидіти вдома. Тому аналітики прогнозують: наприкінці весни велика частина автомобілів залишиться в гаражах.

З одного боку, це, звичайно, щастя: «корків» на дорогах поменшає. З іншого, бюджетоутворюючого (про соціальний зріз поки помовчимо), — державна скарбниця недорахується великої частини коштів. Тому уряд зробив віртуозне «па» у зворотному напрямі. Знову ж таки Олександр Турчинов оголосив: Кабмін готує документ про зниження деяких митних ставок! Звичайно ж, для підтримки замучених кризою людей. Журналісти побачили цей поки що не оприлюднений документ: із 75 гривень ставку передбачають знизити до 20. Іншими словами, під гарними гаслами про пільги для народу маємо зростання податку вдвічі.

Мало хто знає, яке щастя чигає на кожного потенційного безробітного з 13 січня. Нові правила, якими тепер користуються центри зайнятості, передбачають ну дуже ретельно перевіряти кожну довідку. Окрім цього, звільнення за згодою сторін відтепер прирівнюється до формулювання «за власним бажанням», а отже, на допомогу варто розраховувати не раніше, ніж через три місяці. Але найцікавіший пункт — грошей не дадуть ні копійки, якщо на людину оформлена земельна ділянка... Мовляв, латифундистам — жодної державної підтримки.

Тепер уявимо собі типову ситуацію, яку вже можна масово спостерігати в нашій країні: у маленькому райцентрі «за згодою сторін» звільнили дружину–бухгалтера та чоловіка–робітника, який устиг приватизувати десять соток спадщини у селі за 30 км. Якщо ж і заощадження їхні в банку на депозитному рахунку — а отже, «заморожені», то навіть важко уявити, як має дотягти це сімейство землевласників до початку жнив. І чим годуватиме неповнолітніх дітей, які не розуміються на проблематиці світової фінансової кризи. Щоденне меню, яке складатиметься з торішньої картоплі, — це ще дуже хороший вихід.

Утім цю постанову також можна відкоригувати. І розповісти на ТБ: винятково з думкою про добробут народу. Тобто виборців. Але про це — ні слова.