Навіщо Ялті статут

24.01.2009
Навіщо Ялті статут

Професор Марина Гуренко–Вайцман. (Фото автора.)

Виявляється, за 12 років дії чинного Закону України «Про місцеве самоврядування», в якому вперше у правовому полі визначено місце і роль статуту територіальної громади, своєю малою чи комунальною «конституцією» обзавелись понад дві третини обласних центрів країни, зокрема й Київ, та половина інших міст і містечок. Курортна столиця ж допоки обходилася без нього. Але минулої осені Ялта все ж узялась надолужувати згаяне, про що свідчить завзятість тутешньої комісії з розробки статуту. Усе це в підсумку має увінчатись місцевим референдумом (він запланований на початок 2010 року. — Авт.), на що допоки не відважилась жодна самоврядна територія країни. Що передбачатиме майбутній документ і наскільки він необхідний — «УМ» розпитала в голови комісії, заслуженого діяча науки і техніки Криму, доктора юридичних наук, професора і завідувачки кафедри теорії та історії держави і права Кримського юридичного інституту Марини Гуренко–Вайцман.

 

Статут — це, перш за все, процедура

— Марино Миколаївно, що вже зробила ваша комісія за ці неповні чотири місяці?

— Перш за все, ми структурували організацію нашої роботи. Задля цього сформували оптимальні за складом робочу і науково–експертні групи, а також групу з інформаційно–роз’яснювальної роботи та зв’язків із засобами масової інформації. У робочу групу ввійшли представники зареєстрованих у місті громадських організацій, Ялтинської міськради, релігійних конфесій і Гурзуфської, Сімеїзької селищних рад, а також комітету самоорганізації населення у Василівці.

Щосуботи я проводила з ними тренінги щодо можливостей статуту територіальної громади, законодавчої бази тощо. Окрім того, кожен отримав розроблений нами методичний посібник. Мені приємно мати справу з зацікавленою і підготовленою аудиторією. Адже практично в кожного за плечима — чималий власний досвід у царині самоврядування на рівні громадських організацій. Остерігались лише одного — щоб народ не втягнувся у банальні політичні скандали. Бог милував. Хоча все проходило дуже складно. Далися взнаки і відсутність досвіду, і недовіра людей, і певний правовий нігілізм. Куди простіше, коли, скажімо, вчені–правники сіли, склали б статут, а потім людям лише розтлумачили, що й до чого, після чого його б затвердила рада. Але ми декларуємо залучення народу до управління своїм життям, тож повинні бути послідовними.

— А навіщо місту, селищу ще й статут? Адже законів у нас і так начебто достатньо, в Криму до того ж є своя Конституція, котра, звісно ж, розповсюджується і на велику Ялту. А на місцях майже всі нагальні справи покладені на представницькі органи самоврядування, себто депутатів відповідних рад.

— До речі, Конституція Криму — класичний приклад статуту територіальної громади. На відміну від Конституції та законів, у статуті містяться не готові рішення, а процедура, регламент виконання їхніх положень. Законом України «Про місцеве самоврядування», зокрема, визначено систему, функції та права місцевого самоврядування, статутом — механізм їхнього втілення на практиці з урахуванням специфіки регіону. Це майже так само, як у сім’ї: в законі написано, що батьки забезпечують права і свободи своєї дитини, але ніде не сказано, як це робиться — кожна матір самостійно обирає спосіб турботи.

Не «хомут», а реальний важіль

— В армії життя теж регламентується статутом, що певною мірою обмежує права людини. Навіщо в такому випадку громаді добровільно встромляти шию у статутний «хомут»?

— А навіщо взагалі нам правові норми? Універсальні правила поведінки зрозумілі й однакові для всіх — і для депутата, і для нас із вами як пересічних громадян. Наприклад, закон каже, що депутати повинні кожні півроку звітувати перед своїми виборцями. Начебто норма достатня. У нашому випадку маємо 50 депутатів. І кожен із них для себе обирає форму звіту — чи в газеті його опублікувати, чи на радіо або телебаченні відзвітувати. А хтось воліє поспілкуватись з виборцями «наживо». Далі в законі написано, що, за результатами звіту, депутат або отримує підтримку виборців або, навпаки, виборці можуть відкликати його з ради. І от тут починається найголовніше: а на підставі чого ми можемо констатувати, що депутат погано виконував свої повноваження? На підставі звіту. А що таке звіт? Які положення повинні в ньому бути? Словом, коли треба породжувати у когось обов’язки, а тим паче — відповідальність, потрібно чітко виписати геть усі правові процедури. Тобто як оцінюється робота депутата, як вона формалізується. А якщо цього немає, то жодної законної підставити позбавити депутата повноважень не існує.

— А статуту це буде до снаги?

— Він принаймні дасть можливість ліквідувати якраз ці та інші прогалини у правовій регламентації питань організації місцевого самоврядування. Більше того, статут — це реальний механізм впливу громади на управлінські рішення не один раз на чотири–п’ять років під час виборів, а щодня!

— Упорядкованість, гра за правилами навряд чи всім припаде до душі. Адже так недовго й «хлібне місце» втратити, враховуючи ціну, скажімо, земельного питання на ласому Південнобережжі...

— Будь–яка виборча посада стає бізнесом, якщо ніхто її не контролює...

— А через статут контроль можливий?

— У статуті передбачені контрольні заходи. В статуті одного з українських міст є перелік питань, які міськрада не може розглядати без попереднього схвалення або ж на загальних зборах, або через громадські слухання. Наприклад, при затвердженні генплану міста тощо. Іншої процедури бути не може, тому що статут громади стосовно актів органів місцевого самоврядування має вищу юридичну силу. Так визначено законом і Конституцією. Тому будь–яке інше рішення, що порушує статут, має бути скасоване в судовому порядку.

Спершу пропозиції, потім — референдум

— Ваша комісія працює досить масштабно. «Круглі столи», соціологічні дослідження, залучення фахівців Національної академії Держуправління при Президентові України... Навіть старшокласники тепер думають, як їм облаштувати рідне місто. Але де гарантія, що статут, укладений в результаті такої масштабної роботи, буде діючим?

— Гарантія одна — людський фактор. Якщо люди самі розроблятимуть документ, вкладитимуть у нього власні ідеї, зрештою, розумітимуть, що вони роблять, це буде їхній свідомий вибір. Відкритість, прозорість на стадії розробки статуту, переконана, дозволить сформувати взаємну довіру громади, органів місцевого самоврядування та їхніх посадових осіб, подолати той правовий нігілізм, який сьогодні панує у суспільстві на всіх рівнях. І, як наслідок, — прийняти його на референдумі. Адже коли ви власноруч збудували дім, хіба дозволите комусь його зруйнувати? За великим рахунком, у цьому і полягає сутність місцевого самоврядування.

— Як спланована работа комісії на цей рік?

— За нашим планом, до першого липня комісіяприймає пропозиції від людей. Водночас продовжується широка просвітницька діяльність. Систематизовані пропозиції передаються науково–експертній групі в Київ, де після їхнього аналізу готується текст першого проекту статуту. Після цього, з 1 вересня, ми висунемо його на громадське обговорення — через ЗМІ, «круглі столи» тощо. З внесеними поправками проект статуту на експертизу передамо в Інститут законодавства Верховної Ради України. А далі — референдум. Ще одна особливість у тому, що статут Ялти буде зареєстрований трьома мовами — українською, російською і кримськотатарською.