Євпаторія у жалобі

27.12.2008
Євпаторія у жалобі

Дмитро був першим, кого рятувальникам вдалося дістати з–під завалів. (Фото Укрінформ.)

Такої масштабної трагедії в мирний час у Євпаторії, що традиційно сама приймала і виходжувала жертв чи просто очевидців усіляких військових і техногенних катаклізмів, узагалі не пам’ятають. Учора все курортне місто було завішане приспущеними державними й кримськими прапорами з чорними стрічками. Навіть його «ходячі» раритети — старенькі, ледве не допотопні трамвайчики — бігали по двох своїх маршрутах із цією сумною атрибутикою.

Перша зупинка від залізничного вокзалу — нині горезвісна вулиця Некрасова, що, до речі, майже вся забудована наприкінці 60–х — початку 70–х років минулого століття «народними» п’ятиповерхівками, подібними до тієї, завали котрої 24 грудня і стали смертельною пасткою для 27 євпаторійців. Далі ліворуч по «курсу» трамвая — ошатні курпуси санаторно–курортного лікувального центру «Феміда», підпорядкованого державній судовій адміністрації України. Саме в ній сьогодні розміщують з аварійного будинку на проживання усіх бажаючих.

Просто у фойє закладу працюють кваліфіковані фахівці психологічного забезпечення МНС з усіх його регіональних управлінь. У фойє чергує також і медик із набором необхідним ліків. Їхня допомога досить затребувана, позаяк більшість із 60 вимушених постояльців «Феміди» — люди старенькі, й до того «підточені» супутніми недугами, розтлумачив мені підполковник–психолог Андрій Крапко. «Для нас, — пояснює «УМ» офіцер, — найголовніше поспілкуватися з цими людьми, викликати їх на відвертість, аби вони виговорились і цим скинули з себе вантаж від пережитого, вихлюпнули своє горе. Аби люди відчули, що вони не залишилися наодинці, оточені турботою тощо. Наша основна робота почнеться завтра–післязавтра, коли люди переживуть свій шоковий стан і в спокійній обстановці усвідомлять, що з ними трапилося».

У центрі справді постарались максимально зробити все можливе, щоб «по–людськи», як висловився тутешній міський голова Андрій Даниленко, вийти з цієї ситуації. Комфортабельні номери, ліки, харчування — все для мешканців із Некрасова, 67 безкоштовне. У цьому кореспондент «УМ» переконався, відвідавши номер пенсіонерки Віри Бугаєнко. «Під час вибуху,— згадує жінка,— я тільки–но зайшла у ванну. І тут як бабахне. А потім усе захиталось, стіни затріщали — наш під’їзд майже поруч, четвертий. Потім у двері постукала сусідка Тетяна Асанова. Сама тремтить і каже: мерщій на вулицю, бо ж півбудинку нашого рознесло. Ой, куди вибігати. Я ж майже незряча та й ноги з того всього підкосились. Чоловіку довелося мене ледве не стягувати з четвертого поверху».

Майже всіх загиблих сусідів Віра Павлівна добре знала. Наприклад, подружжя Дехтярів, Леоніда Аникейовича і Валентину Миколаївну. Голова цієї родини колись працював головним інженером ПМК–84, що й будувала цей горезвісний дім. А ще Людмилу й Геннадія Кобзарів. У той вечір їхній син, невістка разом із двома дітьми відправились у гості до сватів. Це їм і врятувало життя.

Справжній шок пережила ще одна моя співрозмовниця — Антоніна Ясницька — вибухом «зрізало» під’їзд під самі двері її квартири на другому поверсі. Причому від цього двері заклинило, і жінка опининалась у глухому кам’яному мішку. Антоніна Йосипівна в першу чергу зателефонувала по «мобільному» сину в Київ. І той уже «всліпу» наставляв матір на правильні дії. Далі по драбині жінку зняли родичі, які першими прийшли на поміч.

До речі, квартиру цю Ясницька придбала у військового стоматолога Петра Рисакова. Того самого, що, як ми писали у попередньому номері, втомившись воювати зі слюсарями–зварювальниками тутешнього комунального підприємства, змушений був продати свою квартиру і переїхати до селища Заозерне.

 

ВИПЛАТИ

«Уряд оперативно виділив 70 мільйонів гривень на подолання наслідків вибуху в житловому будинку в місті Євпаторія», — сказав Олександр Турчинов, голова комісії з розслідування НП. Перший віце–прем’єр–міністр запевнив, що «жодна людина, що постраждала внаслідок цієї катастрофи, не залишиться без даху над головою». Уже почалась виплата компенсацій у розмірі 10 тис. грн. та 20 тис. грн. (попередній аванс). У повному обсязі (по 100 тисяч гривень) компенсації сім’ям загиблих почнуть виплачувати завтра–післязавтра. Як повідомив заступник міністра праці та соціальної політики Віктор Іванкевич, який перебуває в Євпаторії, списки отримувачів компенсацій уже складено, завірено місцевої владою і передано до відділень Ощадбанку, в якому відкриті відповідні рахунки.

 

ВЕРСІЇ

Експертиза смертоносного балона триватиме місяць?

Причини вибуху будуть з’ясовані вже найближчим часом, заявив голова урядової комісії Олександр Турчинов. Попередньою причиною трагедії вважається вибух балонів із киснем і ацетиленом, що зберігалися в підвалі п’ятиповерхівки й належали ЖЕКу. Учора, коли рятувальники розбирали завали, у підвалі знайшли один вцілілий балон із киснем. Аби встановити точну причину трагедії і з’ясувати, чи справді кисневі балони стали причиною вибуху, треба буде провести спеціальну експертизу, яка може тривати від кількох тижнів до кількох місяців. Загалом до вчорашнього вечора рятувальники знайшли 11 балонів: 6 — з пропаном, 5, судячи з кольору — кисневі.

Незалежні експерти сьогодні називають дві версії ймовірного вибуху кисневого балона: людський чинник і стан самого балона. У першому випадку хтось із необережності міг пролити масло на редуктор, і щойно перша крапля вступить у реакцію з киснем — миттєво може статися вибух. Друга версія — балон міг просто проіржавіти ізсередини.

Наразі усе — лише версії, а сапери продовжують працювати над завалами.

 

  • Загинув за Батьківщину? Доведи

    60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>

  • На чужині — не ті люди...

    Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>

  • «Русскій мір» у нашій церкві служити не буде»

    Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>

  • Батько солдата

    Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>

  • «Нашим хлопцямна війні Бог дає інші очі»

    Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>

  • Зона як заповідник

    Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>