Ті, хто цієї осені дивився телевізійне шоу «Танцюю для тебе» на каналі «1+1», погодяться, що пара Мар’яни Гординської та Олега Лісогора вирізнялася особливою експресією й енергетикою. Навчитися танцювати 26–річна Мар’яна мріяла з дитинства, однак не тільки нагода освоїти професійні «па» привела її в цей проект. За перемогу жінка змагалася заради мрії свого коханого. 27–річний Олег Колпаков, який сам пересувається на візку, хоче відкрити майстерню реабілітаційного обладнання для інвалідів–візочників. На її облаштування потрібні чималі кошти, і аби реалізувати ідею, Мар’яна сподівалася виграти головний приз конкурсу. На майданчику Гординська працювала натхненно і до самовиснаження, попри травми (під час одного виступу вона зламала собі ребро), з партнером дійшла до фіналу. Щоправда, у результаті пара Гординська—Лісогор виборола «бронзу» — Мар’яна отримала чек на 25 тисяч гривень від телеканалу, 20 тисяч гривень від Національної асамблеї інвалідів і двотижневу путівку до Єгипту для себе і коханого. Майстерню, про яку мріє Олег, голова Національної асамблеї інвалідів Валерій Сушкевич запропонував відкрити на базі Національного паралімпійського центру, розташованого на березі Чорного моря неподалік Євпаторії — саме там живуть і працюють Мар’яна з Олегом.
Ми зустрілися в Києві, де молода пара брала участь у різноманітних заходах з нагоди Міжнародного дня інвалідів. Як і в більшості з нас, їхнє життя позначене цейтнотом. Олег Колпаков, заступник голови Керченської організації інвалідів й інструктор з активної реабілітації людей з обмеженими фізичними можливостями, — у постійних роз’їздах між Керчю і Євпаторією. Мар’яна, крім роботи реабілітолога, з ранку до ночі — у клопотах навколо майстерні. Два дні в столиці у моїх співрозмовників були розписані по годинах. Отож «віконце» для розмови з «УМ» довелося викроїти дорогою з Українського дому до готелю. Дивовижно гармонійні, з прекрасним почуттям гумору, ці молоді люди випромінюють оптимізм і щирість. Олег Колпаков — корінний кримчанин, Мар’яна — колишня львів’янка. Свою російську Олег щедро «посипає» українськими словами і львівськими жартами. Через травму шийних хребців в Олега не працюють пальці рук і деякі м’язи. Але поруч із ними не виникає відчуття, ніби хтось тут у «нерівних умовах». І тоді, коли Мар’яна допомагає Олегу заїхати в автобус, і коли годує його з ложечки — ти бачиш тільки чисте почуття, яке поєднало їх кілька років тому...

Кожен Новий рік у Ніни Дробиш із села Мошни Черкаського району плавно перетікає в інше свято — день народження. А 1 січ­ня 2009 року Ніна Яківна відсвяткує 70–річний ювілей. Ще два тижні тому, аби відчувати святковий настрій, жінка прикрасила в своїй оселі екзотичну «ялинку». Цілком можливо, що Ніна Яківна може претендувати на ексклюзив у масштабах України. Адже у ролі святкового деревця вже багато років у неї... домашній кактус. Точніше — аж два. Ці рослини, як для хатніх вазонів, сягнули гігантських розмірів. Одному велетню минуло вже 34 роки, заввишки він — півтора метра. А його сусід, хоч і молодший на сім років, вимахав до 2,3 метра.