Без мостів не дійдемо в майбутнє. Нотатки колишнього полонофіла
Автор цих рядків досі з теплом згадує дуже камерні прийняття в польській амбасаді в Києві кінця 1990-х, на яких збирався цвіт тодішньої ліберальної української інтелігенції. >>
ЦИТАТИ ТИЖНЯ
19.12.2008
Віктор Балога,
голова секретаріату Президента
— про коаліцію БЮТ, БЛ і частини «НУНС»:
— Фракції гіпотетичної коаліції зараз лише розпочали гру в посадове лото. Для новобранців вкрай важливо відхопити собі найтовщий портфель із шкіри найекзотичнішої тваринки. Для БЮТ не менш актуально зберегти свої позиції від навали бажаючих відтяти собі трохи влади. І нікому немає діла до того, що за два тижні до Нового року держава не має бюджету, невідома ціна на російський газ, не складено макроекономічного прогнозу.
(прес–служба СП)
Володимир Литвин,
Голова Верховної Ради
— про те, що коаліція існує навіть без 226 депутатів:
— Я прошу вас, шановні колеги, не слинити тему коаліції. Потрібна працююча Верховна Рада України. Не скигліть, будь ласка. Давайте будемо працювати, бо країна падає. Здати країну в оренду разом із людьми, я думаю, всі ми разом не дозволимо.
(інтернет–сайт ВР)
Роман Зварич,
народний депутат від «НУНС»
— про те, чому він пішов із посади заступника голови фракції:
— Я вважаю, що рішення фракції (про вступ до коаліції) — дебільне, а я не можу очолювати дебільну фракцію. Як можна в одному реченні (коаліційної угоди) твердити, що коаліція існує і водночас ухвалювати рішення про її створення? Я вважаю, що це дебілізм.
(«Українська правда»)
Леонід Кравчук,
перший Президент України
— про те, чи можуть політики об’єднатися задля подолання економічної кризи:
— Якщо сьогодні політики відкинуть на другий план свої інтереси та об’єднаються, тоді вони виглядатимуть по–різному, але не смішно. Якщо ж вони підійдуть до піку кризи у перманентній боротьбі, то виглядатимуть примітивно і смішно. У політиці можна бути в будь–якому становищі, але найстрашніше — виявитися смішним.
(«Газета 24»)
Леонід Черновецький,
мер Києва
— про свою надію й опору:
— Я дуже люблю київських бабусів і дідусів. Я їх просто обожнюю. Я знаю, що вони ніколи мене не кинуть. Ось такі в мене справи з моїми бабусями. Їх 500 тисяч у Києві, які мене підтримують. І доти, доки вони будуть ставитися до мене з любов’ю, я не піду з посади мера, хоч би які посади мені пропонували.
(УНІАН)
