Поки Громов не гримне

Учора надвечір уряд РФ мав прийняти рішення про відставку губернатора Московської області Бориса Громова і переведення його на дипломатичну роботу. Заяву з проханням звільнити його від займаної посади Громов, повноваження якого закінчуються лише в 2012 році, уже написав. Такі чутки з посиланням на джерела в уряді РФ подала вчора низка російських ЗМІ (газета «Новий регіон», сайти Gazeta.ru, newsru.com). Наступне ймовірне місце роботи пана Громова — посол в Україні.

Про ротацію Віктора Черномирдіна говорили давно. Віктор Степанович, згідно з радянською традицією, «сидить» у Києві недипломатично довго — з 2001 року. Він і справді «дружби народов надьожний оплот». Може, каденція пана Черномирдіна і продовжилася, проте останнім часом виникла потреба змінити його за станом здоров’я: за деякими джерелами, амбасадор нещодавно переніс важку операцію. До речі, про свою можливу відставку Черномирдін заявляв ще нинішнім літом. Зрештою, йому виповнилося 70!

Найімовірніше, що просто зібралися разом дві потреби: змістити Черномирдіна і змістити Громова. Фахівці вказують на низку скандалів, які потрясли Московщину, а також на те, що область до кризи розвивалася стрімко і значно ефективніше за саму російську столицю. Відтак один із членів думського комітету робить висновок у розмові з кореспондентом «Газети.ру»: «Московська область — надто ласий шмат. Тому Кремль хоче змістити Громова». На пенсію губернатору ранувато, тому ґречний варіант — послати в дипломати. «Для Громова це хороший пенсійний варіант», — каже «Газеті.ру» російський політолог, фахівець з України Станіслав Бєлковський. Так. Але чи хороший це варіант для України?

Згаданий вище депутат, який побажав залишитися невідомим, обурюється: «Генерал замість дипломата на цьому вкрай відповідальному напрямку ентузіазму не викликає». У Києві наразі теж не в захваті. Відрядити у стратегічно важливу країну, до найближчого сусіда, не кадрового дипломата, а відставника — це як знак зневаги. Тим більше, що Борис Громов не знає українських реалій, тонкощів, політикуму, не має того, що в журналістиці зветься «бекграундом». Єдине, що поєднує генерала з Україною, — це командування Київським військовим округом у 1989—90 роках. Тоді він і справді був шанованою постаттю в Україні — Громов керував виведенням радянських військ з Афганістану після такої непопулярної в народі, ганебної війни. Це, за великим рахунком, — усе, що ми знаємо про Громова, і все, що Громов знає про нас.

Наголосимо, що така ротація посла РФ в Україні на сьогодні — лише попередня інформація. У будь–якому разі кандидатура наступного амбасадора має пройти затвердження у комітетах з міжнародних справ обох палат російського парламенту, і тільки після її узгодження Москва проситиме у Києва агремана, тобто згоди на таку кандидатуру посла.