Розмаїття безробіття

14.11.2008
Розмаїття безробіття

Громадські роботи можуть стати виходом під час масового безробіття. (Фото Укрінформ.)

Страшилка про фінансову кризу та її наслідки не сходить із телеекранів та газетних шпальт. ЗМІ пророкують масові звільнення і армії голодних металургів та будівельників, оприлюднюють найрізноманітніші прогнози і масштаби безробіття — одна цифра страшніша за іншу. Серйозна загроза і справді існує — як довести народ до паніки та зубожіння, так і втратити покоління висококласних працівників важкої промисловості. Однак фахівці ринку праці впевнені: не тільки фінансова криза винна в наших проблемах, а й задавнені соціально–економічні проблеми. І сьогоднішні фінансові негаразди неминуче внесуть суттєві корективи у наше життя: непрофесіонали, вочевидь, опиняться «за бортом» (нехай думають про свою кваліфікацію і вчаться!), а справжні фахівці тим часом роботу напевно не втратять. Щоправда, зарплата в них навряд чи зросте.

 

Безробітних може бути три мільйони

Менеджер із продажу Оксана Іванченко, швидше за все, стане однією з жертв масового безробіття в Україні — вона працює у Києві, на фабриці, що виготовляє робочий одяг для працівників промислових підприємств. Раніше в Оксани було чимало роботи й достойна заробітна плата. Тепер же 25–річна дівчина не впевнена у своєму майбутньому. «Щодня йдемо на роботу думаючи: звільнять сьогодні чи почекають до завтра? — ділиться Оксана переживаннями. — Замовлень у нас немає, адже заводи стоять. Я вже шукаю нову роботу».

Таких «шукачів», як Оксана, може бути чимало — скільки саме, залежатиме від економічної ситуації в державі та ефективності політики зайнятості. За оцінками деяких фахівців, жертвами безробіття внаслідок фінансової кризи можуть стати до трьох мільйонів українців. Офіційна ж статистика Міністерства праці та соціальної політики свідчить: на сьогодні жодне підприємство в Україні не подало списки на звільнення працівників у Державний центр зайнятості. Щоправда, у режимі неповного робочого дня зараз працюють понад 82 тисячі людей, у відпустках без збереження заробітної плати — понад 25 тисяч. Однак у тому, що цифра ця зростатиме, не сумнівається ніхто. «На наш погляд, пік скорочень та реакції ринку праці на фінансову кризу можна очікувати у лютому–березні наступного року, а перші «ластівки» вже з’являться до кінця цього року», — каже Вікторія Близнюк, кандидат економічних наук, завідувачка відділу соціально–економічних проблем праці Інституту економіки та прогнозування НАНУ. І якщо на сьогодні, за оцінками Мінпраці, на ринку праці приблизно 1,4 мільйона безробітних українців, то до кінця цього року їх дійсно може стати на півмільйона більше. Щоправда, ніхто із експертів не візьметься говорити про точну цифру звільнених працівників, адже доволі високим буде і рівень прихованого безробіття — багато українців у нас працює нелегально.

Додайте до цієї уявної цифри потенційних безробітних ще українців–заробітчан — вони неминуче муситимуть повертатися додому, адже в Європі та Росії теж криза на ринку праці. А наші земляки, працюючи переважно у сфері послуг, на сезонних роботах у сільському господарстві, а також у будівництві, теж опиняються у зоні ризику. Україна, безумовно, не готова до їхнього повернення і відтак матиме головний біль — як і де їх «пристроїти».

Працівники, хто на вихід?

Фахівці певні: на сьогодні економічна криза впливає найбільше на сфери фінансових послуг, нерухомість, будівельну галузь, металургію, торгівлю, хімічну та добувну промисловість. Однак список цей може виявитися доволі великим. «На нашу думку, від сучасної кризи постраждають і такі працівники, як менеджери з реклами (оскільки всі компанії зменшуватимуть власні витрати і, в першу чергу, на піар та рекламу); страхувальники (адже у найближчому майбутньому очікується зменшення обсягів страхування). Зазнають скорочення і працівники у сфері туризму — зниження доходів населення та орієнтація на заощадження призведе до зниження попиту на послуги цієї сфери діяльності», — прогнозує Вікторія Близнюк. Не виключено, що поменшає в Україні юристів, економістів і журналістів. Спочатку в горнило звільнень потраплять працівники з низьким рівнем кваліфікації, а також особи пенсійного та передпенсійного віку, і лише в останню чергу — висококваліфіковані працівники.

Водночас на ринку праці традиційно зберігатиметься гострий дефіцит кваліфікованих кадрів. Ті ж юристи, ІТ–спеціалісти, журналісти чи бухгалтери високої кваліфікації без роботи не залишаться. І звільняти металургів — теж не в інтересах бізнесменів. «Перш за все, на металургійних та машинобудівних підприємствах під скорочення потраплять обслуговуючі працівники — власник звільнятиме економістів, маркетологів, піарщиків — тих фахівців, яких він знайде при потребі й через два–три роки, коли економічна ситуація зміниться. Металургів, слюсарів, фрезерувальників — ніхто не звільнятиме! Адже цих фахівців важко знайти і потрібно довго вчити, і ці професії на ринку праці користуються стабільним попитом, — зазначає Вікторія Близнюк. — Такі основні фахівці будуть переведені на роботу в режимі неповного робочого дня або в неоплачувані відпустки за ініціативою адміністрації».

Безробітні українці надто «балувані»

Державні керманичі запевняють: Держслужба зайнятості використовує усі існуючі у світі заходи з подолання безробіття. Так, для безробітних служба зайнятості пропонує професійне навчання, перенавчання та підвищення кваліфікації за понад 500 професіями та спеціальностями. Мінпраці обіцяє інвестиційні програми в будівництві та агропромисловому комплексі, що вимагають великої кількості робочої сили, — на них здебільшого і будуть працевлаштовані безробітні.

Однак охочих вчитися поки що було не надто багато, адже пропоновані вакансії швачок та електрозварювальників чи трактористів влаштовують мало кого — це непрестижно. Вікторія Близнюк пояснює усе просто: амбіції українців не завжди підтверджені їхніми здібностями, а якість здобутого навчання не відповідає тим вимогам, які ставить роботодавець. Не готові ще наші «білі комірці» вчитися на малярів–штукатурів. І навіть масове безробіття навряд чи примусить їх до цього.

Деякі експерти вважають, що виходом для нашої держави могли б стати громадські роботи — Україна, особливо напередодні Євро–2012, потребує якісних доріг, мостів, і вивільнені робочі руки стали б у нагоді. Через цей досвід пройшло чимало країн. Держслужба зайнятості прогнозує, що цього року в громадських роботах візьмуть участь майже 400 тисяч осіб. Але й тут існують проблеми. «Наше населення не піде важко працювати за мізерну заробітну плату. Українці вже досить «розбалувані», — упевнена Вікторія Близнюк. — У нас люди кажуть: «Я не піду працювати на 100 доларів — краще отримаю 70 доларів державної допомоги як безробітний, а ще 100—200 зароблю нелегально на базарі».

Відтак найпопулярнішою формою допомоги від держави для безробітних лишається фінансова — щомісячна або одноразова — на започаткування власної справи. І вочевидь, найближчі роки держава потоне у грошових зобов’язаннях — експерти прогнозують, що центри зайнятості як мінімум на рік стануть найбільш затратними. Щоправда, міністр праці та соціальної політики Людмила Денисова запевняє, що грошей на усіх вистачить і проблем із фінансуванням не буде. Більше того, держава обіцяє надавати дотації роботодавцям на створення нових робочих місць — їм буде відшкодовуватися заробітна плата за працевлаштування кожного безробітного впродовж року. Держава сподівається на понад 40 тисяч таких робочих місць.

Уряд усіляко йде на поступки роботодавцям, надаючи різноманітні вигоди в обмін на обіцянки не звільняти людей — так, днями вже металурги перетворилися на пільговиків. Зменшення витрат на газ і електроенергію, залізничний транспорт, податкові й митні пільги готовий надати уряд України гірничо–металургійному комплексу, якщо представники галузі гарантують збереження мінімального обсягу виробництва, зайнятості й нинішнього рівня оплати праці. Однак це навряд чи вплине на загальну картину на ринку праці.

Аби подолати кризу у сфері зайнятості, на думку експерта з ринку праці, кандидата економічних наук Валерія Покрищука, варто врахувати рекомендації Міжнародної організації праці: «По–перше, слід переглянути соціально–економічну політику України — вона повинна гарантувати макроекономічну стабільність, гнучкість і соціальні гарантії. По–друге, потрібна розробка законодавства, яке сприяло б зростанню конкурентоспроможності й розвитку підприємств. Нам необхідний розвиток і професійної підготовки, неперервного навчання — особливо молоді. А також потрібно запроваджувати більш ефективну міжнародну систему управління, яка інтегрувала б зусилля уряду, бізнесу, профспілок та інших партнерів громадянського суспільства, спрямовані на скорочення бідності й створення нових робочих місць».

Металурги самі підуть шукати хліба?

Наслідки фінансової кризи не забаряться. «Слід очікувати зниження зарплати і збільшення її заборгованості, що призведе до зменшення доходів населення, — прогнозує Вікторія Близнюк, — тобто люди стануть більше заощаджувати і менше витрачати коштів. Це, у свою чергу, призведе до зниження споживчого попиту на ринку й обсягів виробництва та уповільнення економічного зростання. І від цього постраждає, перш за все, український виробник».

Підприємці й самі готують працівників до режиму економії. За даними соціологічного опитування, близько 80 відсотків українських компаній відчувають на собі вплив економічної кризи. Але лише 28 відсотків готові звільняти своїх працівників, тоді як 76 — збирається знизити свої витрати. Зокрема, і на зарплату, і на навчання персоналу.

Тим часом «підвішений» стан українських підприємств і неоплачувані відпустки для тих же металургів чи машинобудівників можуть «вилізти» боком економіці в майбутньому. Експерти не виключають у найближчому майбутньому відтік висококваліфікованих робітників із важкої промисловості, залізничного та автомобільного транспорту. Схоже ми переживали у 90–х роках, коли Україна фактично втратила фахівців із суднобудування. Відтак в Україні лише поглибиться структурне безробіття.

«Найбільш вразливою ділянкою економіки, на якій може суттєво позначитись фінансова криза, є наявні у великій кількості збиткові підприємства. Переважна частина з них (у першу чергу, промислові підприєм­ства) може наблизитись до межі банкрутства або навіть перейти її», — прогнозує Валерій Покрищук. Крім збільшення рівня безробіття, тіньового сектору та зменшення рівня оплати праці, Валерій Олександрович прогнозує і більш «глобальні» негативні наслідки фінансової кризи для ринку праці. «Це і погіршення інвестиційного клімату для підприємств усіх форм власності, на яких створюються нові робочі місця. І зменшення можливостей для державної підтримки підприємств у депресивних регіонах, насамперед вугледобувних, та малих монофункціональних містах; підтримки сільськогосподарського виробника, самостійної зайнятості населення та розвитку підприємництва. Нас чекає скорочення обсягів виробництва і у промислових галузях, і в малому і середньому бізнесі», — зазначає експерт.

Однак, як не дивно, криза може мати і позитивні наслідки для ринку праці. «Уже на початку наступного року на ринку праці України з’явиться велика кількість фахівців різних спеціальностей і кваліфікацій, тобто у роботодавців зростатимуть можливості вибору та залучення найкращихпрацівників на найвигідніших умовах, — ствер­джує Валерія Близнюк. — І якщо раніше на трудові послуги у більшості сфер економічної діяльності були завищені ціни, то тепер можна очікувати на вирівнювання ситуації порівняно з західними країнами. Компанії повинні зробити акцент на утримання ключових працівників, підвищенні контролю за ефективністю праці та встановленні зв’язку між індивідуальною винагородою та результатами роботи працівників». Відбудеться певний перерозподіл у структурі зайнятості, а це може дати поштовх для розвитку інших галузей промисловості.