Київська Шулявка — один із найбільших в Україні «операторів» б/у. (Фото Андрія СВИРИДОВСЬКОГО.)
Ідею впорядкувати торгівлю секонд–хендом урядовці виношують давно. А протягом останніх місяців Міністерство економіки ретельно готувало проект постанови про заборону імпорту в Україну одягу та інших використовуваних виробів як давальницької сировини (з метою перешивки та переробки. — Авт.). Зазначимо, це була одна з головних схем потрапляння дешевого одягу в Україну. Інші шляхи завезення — під маркою «гуманітарної допомоги» чи «товарів, як були у використанні». Днями ж уряд затвердив відповідний проект постанови.
У Міністерстві економіки зазначили, що ввезення зазначеної давальницької сировини лише продовжує зростати: так, у минулому році порівняно з 2006–м імпорт збільшився майже в 10 разів: якщо у 2006 році в країну ввезено майже 107 тонн такої сировини на суму 11,4 тисячі доларів, то у 2007 році — вже понад 1023 тонни на суму 145 тисяч доларів.
Від напливу секонд–хенду найбільше потерпають українські виробники одягу. Лише в 2007 році було завезено таких товарів у кількості 1,95 кг на одного жителя, а загальний обсяг імпорту перевищував вітчизняне виробництво у чотири рази. Як сказав міністр економіки Богдан Данилишин, «вироби з текстильного матеріалу, які були в користуванні, поставляються навалом або в пакунках без сортування, що ускладнює контроль за подальшим використанням і може спричинити нелегальне ввезення таких виробів і негативний вплив на легку промисловість в Україні».
Та справа не тільки в кількості, а й у якості. Міністр висловив занепокоєння і санітарним аспектом проблеми. «Існуюча нормативна база не передбачає обов`язкової сертифікації таких товарів. Як наслідок, гарантій щодо безпеки таких товарів немає, чим порушується право громадян на захист їхнього здоров’я і придбання товарів належної якості», — сказав пан Данилишин.
Для того, аби не пропустити жодного порушення, відтепер для вживаних товарів виділять окремі пункти пропуску і там проводитимуть дезінфекцію.
60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>
Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>
Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>
Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>
Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>
Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>
