Шахти — на волю

30.08.2008
Шахти — на волю

Віктор Ющенко на донецькій шахті. (Фото прес–служби Президента.)

Напередодні Дня шахтаря, що традиційно відзначається в останню неділю серпня, гірники Донбасу виявилися, що називається, нарозхват. Намір приїхати до Донецька і привітати гірників із професійним святом та вручити їм державні нагороди попередньо чітко озвучив Президент України Віктор Ющенко. На цю ініціативу по–своєму відреагували в Кабміні. Тому на одній із зустрічей з гірниками сусідньої Луганщини народний депутат від БЮТ Наталія Королевська запевнила, що відзначення Дня шахтаря на державному рівні цьогорік відбудеться таки не в Донецьку, а в Луганську, куди приїде Прем’єр–міністр Юлія Тимошенко. Мовляв, вугільний Донбас — це не тільки Донецьк, де щороку відбувається всеукраїнське відзначення шахтарського свята, а тому нині буде відновлено справедливість на користь Луганська...

Подібні намагання святкувати окремо викликають як мінімум подив. Особливо якщо зважати, що День шахтаря на всеукраїнсьому рівні, як правило, щороку відзначали у різних вугільних регіонах. І не тільки в тому ж Луганську, а й у дніпропетровському Павлограді, львівському Червонограді. Нинішнього року урочисті збори з нагоди професійного свята, в яких, як завше, беруть участь представники всіх вугільних регіонів, попередньо запланували провести в Донецьку. Отож глава держави й при­їхав сюди, аби привітати з Днем шахтаря більше 100 тисяч гірників, які працюють безпосередньо на шахтах Донеччини, та всіх їхніх колег з інших вугільних областей держави.

Окрім участі у святкових заходах, Віктор Ющенко також висловив бажання особисто вивчити ситуацію з реформування вугільної промисловості і особливо із заходами щодо безпеки ведення гірничих робіт. Як відомо, не так давно — 5 серпня — Президент своїм Указом ввів у дію рішення Ради національної безпеки й оборони від 30 травня поточного року «Про стан і перспективи розвитку вугільної промисловості та невідкладні заходи задля підвищення безпеки праці в цій галузі». Поки, на жаль, РНБО визнала нинішній стан промислової безпеки та охорони праці у вітчизняній вугільній промисловості незадовільним.

Відразу після прибуття до Донецька глава дер­жави побував у Красноармійську, де відвідав шахту «Красноармійська–Західна №1» ВАТ «Шахтоуправління «Покровське». Згадане вугільне підприємство нині по праву вважається флагманом вітчизняної вугільної промисловості. За час екс­плуатації з 1990 року на порівняно молодій шахті підняли на–гора понад 60 мільйоннів тонн палива.А щорічний вуглевидобуток тут довели спершу до п’яти, а потім і шести мільйонів тонн! І трудовий колектив «красноармійців» не збирається зупинятися на досягнутому, а продовжує розвивати виробництво. Про це, зокрема свідчить зведення другої черги шахти, куди входять новий блок та вугільно–збагачувальна фабрика, з ходом будівництва яких і ознайомився Віктор Ющенко.

Усе побачене справило на Віктора Ющенка враження і тому на зустрічі з журналістами він навіть назвав успішну роботу шахти «Красноармійська–Західна №1», де видобувається 10 відсотків українського вугілля, одним із перших прикладів реформ, які вже проведені на окремо взятому вугільному підприємстві. «Це стало можливим завдяки головній обставині — на шахту прийшов зацікавлений господар, — вважає Президент. — Успішна робота підприємства є чіткою відповіддю на те, як треба робити нормальну економіку, дати людям солідну зарплату (середній заробіток на шахті–лідері — 3 тисячі 600 гривень, а гірничі робітники мають 7,600 щомісяця. — Авт), нові робочі місця. Тобто тут ми маємо маленький приклад реформ, які в перспективі очікають на всю галузь у цілому».

До речі, «проблемою №1» вітчизняної вугільної галузі глава держави вважає саме відсутність і очевидне «забалакування» тих же реформ. «Реформи, — наголосив він, — це те, що зараз найперше треба зробити для шахтарів, держави, вугільної промисловості та економіки. І потрібно зробити все, аби ми не втратили наступний рік. У нас є всі підстави і передумови для проведення реформ. Потрібна тільки воля».

Наголошуючи на необхідності проведення реформ, глава держави виступає за активніше залучення приватних інвестицій. Зрештою, в доцільності такого кроку переконує й приклад уже згадуваної «Красноармійської–Західної №1», куди інвестор на першому етапі вклав 1 мільярд 200 мільйонів гривень. «На мою думку, не треба боятися акціонування шахт, — каже він. — І не треба боятися, що поруч із державою з’явиться інша відповідальна сторона, яка принесе гроші, що їх дер­жава ніколи не вкладе в цю галузь, дасть людям зарплату, робочі місця, безпеку».