Втрачено парадигму космосу

Сьогодні Україна прощається з великим гуманістом, письменником і публіцистом, лауреатом Національної премії імені Тараса Шевченка, премії Національної спілки письменників імені Андрія Головка, премії Міністерства оборони СРСР, заслуженим працівником культури України Юрієм Бедзиком. Ми втратили його 17 серпня на 83–му році життя після тяжкої хвороби — раку.

Юрій Бедзик народився 25 листопада 1925 року в Харкові у родині письменника Дмитра Бедзика, одного з засновників славнозвісної організації «Плуг». Стати одним із класиків української літератури йому було напророчено долею. «У 30–ті роки про мій будинок на вулиці Культури, 9 у Харкові знав увесь Радянський Союз. Там жили українські класики Володимир Сосюра, Микола Хвильовий, Юрій Смолич, Остап Вишня, Павло Тичина. Я був ще маленьким і не знав, що мешкаю в одному будинку з класиками, тому сприймав їх просто і легко, по–хлопчачому. Мій батько тоді тільки ступав на літературну стезю, але вже тоді його прийняли в число вибраних», — згадував про своє дитинство Юрій Бедзик.

Письменнику випало нелегке життя. У роки Великої Вітчизняної війни мінометником, а потім танкістом пройшов від Курська до Берліна, був контужений на Зеєловських висотах, визволяв Прагу. Нагороджений орденами і медалями. По війні закінчив дипломатичний факультет Київського університету. У письменстві заявив про себе 1954 року — був головним редактором прози «Радянського письменника», заступником головного редактора «Літературної України», головним редактором кіностудії ім. Довженка.

Перу Юрія Бедзика належить понад тридцять книг, п’єс, сценаріїв. Він автор відомих романів «Альма–матер», «Полки йдуть на переправу», «Над планетою — Левіафан», «Сильний помсти не жадає», «Кожна хвилина життя», «Довга дорога на Альпи», «Честь мені дорожча», «Розкрилля», «Гіпсова лялька (Голод)», «Остання ніч імператора інків», «Сім таємниць великої війни», «Берлін, 22 червня…», «Любов, президент і парадигма космосу». Його перу належать збірки повістей «Вас чекають, Тридцятий», «Спокута» (російською мовою); «Убити сенатора» (драматична повість), п’єси «Лицарів не судять», «Чотири жінки біля ставу», «Врятуйте доктора Райча».

Одним із найпопулярніших у радянські часи був гостросюжетний науково–фантастичний роман «Людина без серця», написаний Юрієм Бедзиком у співавторстві з Олесем Бердником. У ньому були описані майбутні події з пересадки людського серця. Це було справжнє наукове передбачення, вперше у світі зроблене саме українською літературою. Головний герой — інженер атомної станції Петер Стар гине під час автомобільної катастрофи, його серце зупинилось. Хірург Йоган Берн, у клініку якого привезли тіло Петера Стара, зважується поставити йому штучне серце з атомною батарейкою. Штучне серце рятує життя інженера, та хірург не передбачив наслідків свого винаходу. В організмі Петера Стара сталися величезні зміни, його воля та активність нервової системи збільшилися в тисячі разів. Тепер він може віддавати накази людям навіть подумки, робити їх слухняними рабами, кидати в бій або зупиняти цілі армії. Інженер стає прем’єр–міністром, потім диктатором, а далі мріє підкорити увесь світ.

«Висловлюю щирий жаль разом з усіма, хто поважав та знав його як вдумливого прозаїка, драматурга, — йдеться у телеграмі Президента Віктора Ющенка на ім’я рідних, близьких і друзів Юрія Бедзика. — Від нас відійшов у вічність талановитий письменник, добра людина, активний громадський діяч».

Поховають Юрія Бедзика на Байковому кладовищі.