Полетіли! Та чи всі?

13.08.2008

Уряд виділив три додаткових літаки для евакуації українських громадян із Грузії. Як учора близько першої дня повідомила прес–служба Кабінету Міністрів, до Грузії вже вилетіли два українські літаки: один із Донецька до Батумі, другий — із Одеси до Тбілісі. Третій мав вилетіти вчора о 15.00. Також евакуація відбуватиметься і морським транспортом із порту Батумі, зокрема, вчора звідти планувалося відправити пором компанії «Укрферрі», на якому зможуть повернутися 150 наших співвітчизників.

На черзі — близько чотирьох сотень українських громадян, які перебувають на консульському обліку в Грузії. Загалом, до вчора вже евакуювали 141 українця. «За моїм розпорядженням уже здійснено два авіарейси, які доставили українських громадян із Грузії на територію нашої дер­жави. Всі українські громадяни будуть повернуті на Батьківщину», — наголосив Віктор Ющенко. Глава держави також повідомив, що за його дорученням у посольстві України в Тбілісі та в консульській агенції України в Батумі організовані цілодобові штаби, які надають необхідну допомогу українцям.

Та додзвонитись у перелічені установи вкрай важко. І в посольстві, з яким «УМ» таки вдалося сконтактуватись, обмежилися кількома словами: «У нас немає ані вільної хвилини, якраз готуємо до евакуації людей, будемо відправляти». До слова, як учора на брифінгу в МЗС заявив спеціальний представник Президента, заступник міністра закордонних справ України Костянтин Єлісєєв, уже розпочалась реалізація плану часткової евакуації працівників посольства України з Грузії та їхніх родин.

Усеж, як удалося довідатись «УМ», не для всіх українських громадян знайдуться сьогодні місця в літаках. «Мій брат із сестрою зараз у родичів у Тбілісі, куди вони терміново виїхали з села під Кутаїсі, коли почали бомбування Горі, — розповів «УМ» Євген Муджирі. — Звісно ж, коли вони дізналися про початок бойових дій, то поцікавилися в посольстві, чи не проводиться евакуація. Їм відповіли, що перейматися нема через що, а евакуацію ніхто не оголошував». У посольстві 11 серпня брату Євгена, Тимуру, сказали, що «ніякої евакуації не проводиться, відправили в Україну тільки тих людей, які постраждали від воєнних дій, залишились без батьків і так далі». Як переказав телефонну розмову брата в посольтві Євген, там його просто спитали: «А навіщо вам допомога? Вам нічого не загрожує, у вас є білети, от і летіть своїм рейсом».

Та квитки в Україну Тимуру вдалося здобути з великими труднощами. Зокрема, станом на 11 серпня квитків на авіарейси в Україну не було взагалі. І лише сьогодні Тимуру вдасться повернутися додому.

У свою чергу етнічні українці, які вже довший час мешкають у Грузії і отримали грузинське громадянство, з Грузії виїжджати не збираються. Кажуть, оборонятимуть країну пліч–о–пліч із грузинами. «Ми налаштовані рішуче. Якщо треба — станемо всі на оборону Тбілісі. Деякі наші хлопці вже зареєструвались у військовому комісаріаті», — каже «УМ» голова Асоціації українців–мешканців Грузії Михайло Борис.

 

ДО РЕЧІ

Українські кораблі блоковані в грузинському порту «Поті»

Український пором за маршрутом «Іллічівськ—Поті», який регулярно переправляє автомобілі та контейнери, прибув на вивантаження в Поті напередодні конфлікту в Грузії. Коли ж він мав відбути в Іллічівськ, у Поті розпочалась військова атака. Сьогодні ж паром висотою з 10—15–поверховий будинок і з 48 особами на борту залишається заблокований у грузинському порту. Поряд пришвартоване ще одне українське судно з 14 людьми на борту, що також не може відбути з порту. Тим часом МЗС України повідомляє, що ведуться активні переговори, аби судна якнайшвидше могли залишити порт.

  • Загинув за Батьківщину? Доведи

    60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>

  • На чужині — не ті люди...

    Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>

  • «Русскій мір» у нашій церкві служити не буде»

    Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>

  • Батько солдата

    Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>

  • «Нашим хлопцямна війні Бог дає інші очі»

    Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>

  • Зона як заповідник

    Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>