Прощай, козачко

Останнім часом, особливо після інсульту, 82–річна Мордюкова часто хворіла і потрапляла до лікарняних палат, вона страждала від діабету і головного болю, але, як кажуть свідки, до останнього дня в реанімації актриса продовжувала розучувати нову роль.

Ще студенткою Нонна Мордюкова, уродженка До­нецької області, донька військового й селянки, прославилася в ролі підпільниці Уляни Громової в картині Сергія Герасимова «Молода гвардія». Ця роль принесла молодій статній козачці дер­жавну премію, професійний успіх і зміни в особистому житті. В 1948 році вона вийшла заміж за актора В’ячеслава Тихонова і народила сина Володю. Трагедія життя актриси полягала в тому, що в дорослому віці її син загинув, і це горе не змогли пом’якшити ніякі ролі у кіно, ні народна любов, ні офіційне визнання і нагороди. Попри яскравість ролей, які запам’яталися глядачам («Родня» М. Михалкова, «Діамантова рука» Л. Гайдая, «33» Г. Данелії, «Ко­місар» О. Аскольдова, «Журавушка» Миколи Москаленка, «Мама» Де­ниса Євстигнєєва), кінематографічна кар’єра Нонни Мордюкової могла би бути значно успішнішою, просто її вік випав на злам епох, коли фактура простої радянської жінки, трудівниці, бій–баби стала немодною, а в нові гламурні параметри вона не вписувалася. В одному з останніх телеінтерв’ю Мордюкова зізналася, що дуже хотіла зіграти роль донської козачки Аксіньї в «Тихому Доні» і що Бистрицька — міська жінка, а це і в кіно було видно.

Поховають народну артистку СРСР на Кунцевському кладовищі у середу, а громадянської панахиди в Будинку кіно, яка буває зазвичай, коли помирає актор такого калібру, не буде. Актриса спеціально вказала цей пункт у заповіті.