АРТист

Люди завжди хочуть проникнути в творчу лабораторію зірки, генія, видатного вченого чи дизайнера, розкласти на атоми всі його імпульси і мотивації, подивитися, як під черепом пульсує фантазія. Картини легендарного «бітла» Пола Маккартні чесніше розкажуть про його внутрішній світ, ніж будь–які інтерв’ю, тим паче що полотна англійського музиканта гранично експресивні, до краю емоційні й безпосередні. Вже те, що серйозно захопившись малярством 25 років тому, він тільки в 1999 році в Сігені вперше показав свої «проби пензля» публіці, і виставляв роботи хіба разів шість–сім, говорить про «приватність» його мистецтва.

PinchukArtCentre знову проявив чудеса ексклюзивності — кураторам вдалося вмовити музиканта представити в Україні 41 картину. «Не йшлося про ретроспективу, — каже арт–директор PinchukArtCentre Пітер Дорошенко, — адже в сера Пола всього приблизно 600 картин. Ми вибрали кілька тем, кілька напрямів, які розробляє музикант у своїй художній творчості». Є на виставці кілька полотен на тему «Пляж» — тільки літаючих мушель на тлі синього моря і жовтого піску Пол Маккартні написав близько 70, є сюрреалістичні портрети, експресивні абстракції, де широкими, енергійними мазками представлені всі кольори спектру, є наївна картина із ранніх «Станція Єгипет», на якій цап із рогами, що закручуються аж над хвіст, пастух у смугастих штанях і бурці під сос­ною, очевидно, чекають поїзда серед пустелі біля колій. Мабуть, на початках сер Пол притримувався реалізму — так портрет сина Джеймса з капустою цілком дає уявлення про образ юного британського нащадка. Та й «Жовта Лінда з піаніно» має фігуративне начало. Є ще квіти, схожі на квіти, гарбузи, схожі на гарбузи, ескіз листя дуба, схожий на листя дуба. Далі музикант захопився французькими сюрреалістами, роботами американця Віллема де Кунінга і заповажав цінність акту творення — слухатися себе, руки, фарби, мазка. Відтак він вчиться і розвивається як сюрреаліст і експресіоніст, слідкує за роботами сучасних французьких і бельгійських художників, і намагається жити під девізом: ні дня без пензля.

Пітер Дорошенко намагався донести українським журналістам художню цінність робіт британського гостя. Більшість розводили руками і стенали плечима: кожен самовиражається, як може. Меншість єхидно перепитувала: якби це був Вася Пупкін, чи мало б це таку цінність? Приємно, що сам Маккартні не вважає себе великим британським художником і не вигадує концепцій під своє хобі.

Коли ми бачили картини Маккартні в комп’ютері, вони не справляли такого враження, але «наживо» вони дуже цікаві, розповідають співробітники PinchukArtCentre. Невідомо, чи залишиться в Україні хоч одна картина «бітла» — Маккартні ніколи їх не продає, але, можливо, зробить презент Віктору Пінчуку? У PinchukArtCentre ніяк не коментують це питання.