«Короче, дай скатати домашку, а то вчора щось так закумарилась, кльово відірвалась на паті, клепати було впадлюку. А то знаєш, той очкарик-препод пінитись буде». Цю розмову ми підслухали в університетському коридорі від двох мальвіноподібних першокурсниць. Погодьтесь, дуже змахує на розмову Доцента зі співкамерниками у фільмі «Джентльмени удачі». Пам'ятаєте, як недосвідчений у «фєні» герой Євгена Леонова примушував співкамерників перекладати всі розмови на «нормальну цивільну мову». Звичайно, цей діалог дівчат ми зрозуміли, бо перебуваємо з ними приблизно в одній віковій категорії. Але добре пам'ятаємо, як одна з викладачок університету після кожного семінарського заняття виділяла п'ять хвилин на те, аби студенти пояснили їй значення усіх слів, що вживали у своїх відповідях. Тоді ми відверто сміялися з дорослої жінки, більше того — професора філологічних наук, яка не розуміла таких простих слів, як «фішка» чи «лафа». А ще більше ми дивувались тому, що не завжди могли пояснити «цивільне» значення того чи іншого слова.

Чому вважають, що декому на роду написано зривати зорі з неба, а хтось приречений на постійне невезіння? Хіба можна вирахувати ймовірність виграшу в лотерею (адже зі школи пам'ятаємо про мізерність такої можливості)? До цієї розвідки мене надихнула історія одного латиноамериканця, який спромігся на всіляких акціях заробити собі пристойну хату і до хати, машину та ще й утримувати при тому немаленьку сімейку. Замислившись над таким способом заробляння, я дійшла висновку, що левова частка різноманітних акцій, лотерей і розіграшів розрахована на молодь. Ту молодь, яка прагне жити розкошуючи, а не гаяти найкращі роки у марудній справі заробляння грошей не просто на хліб, а й на дорогі, але такі потрібні розваги-приємності. Показово, що одна моя знайома завжди мріяла про мішок із зеленими, які б в один прекрасний день упали їй на голову. Отже, цільовий сегмент споживачів рекламних акцій — молодь. Принаймні суджу я так, виходячи з власного досвіду.