Космічний атракціон

15.04.2008
Космічний атракціон

Маріко Морі на тлі своєї космічної інсталяції в Києві. (Фото Рейтер.)

Якщо до якоїсь події і можна застосувати вислів «зібрався весь Київ», то це будуть вернісажі в PinchukArtCentre. На відкриття виставки Oneness («Єднання») найвідомішої концептуальної художниці сучасної Японії Маріко Морі прийшли політики і чиновники (Петро Порошенко з дружиною, Віра Іванівна Ульянченко з чоловіком і донькою, Олексій Костусєв, Євген Марчук, Віталій Кличко, Тетяна Корнякова, Олександр Биструшкін з дружиною), художники і галеристи (Шубіна&Чічкан, Олександр Ройтбурд, Павло Гудімов, Тамара Лі, Тетяна Франчук, Олексій Титаренко, Поярков&Пінчук), бізнесмени, тусовщики, телеведучі, дизайнери. За півтора року роботи PinchukArtCentre заслужив довіру столичної богеми, адже всім відомо: Віктор Михайлович Пінчук вибирає найкраще (найдорожче) на ринку контемпорарі–арт. Зате українці мають змогу вивчити імена, які до цього були паролями і явками у вузькому колі артовської тусовки.

Те, що робить кібер–діва, інопланетянка сучасного мистецтва, як називають її критики, Маріко Морі — це щось середнє між мистецтвом, наукою, високими технологіями і атракціоном. Судіть самі. Її робота Tom NA H–IU — це гігантський скляний кристал, підключений через інтернет до підземної японської астрономічної лабораторії Kamiokande, який реагує кольоровими спалахами на будь–які рухи нейтрино в нашій галактиці. Повірити, що перед тобою високотехнологічний науковий об’єкт, якщо чесно, складно, але дивитися на цю штукенцію можна так само безкінечно, як на вогонь чи воду.

Космічна тема взагалі для Маріко Морі — пріоритетна, а фінансову складову її дорогих експериментів на межі науки і техніки забезпечує її батько, японський вчений, один із найбагатших людей світу.

За перші дні виставки одним із найпопулярніших об’єктів стала група з 6 інопланетян, які стоять, взявшись за руки. Якщо доторкнутися долонею до синього чоловічка з японськими очима в районі серця, його серце починає битися в унісон із твоїм, а очі загораються. Коли шестеро людей стають на коліна і всім тілом притискаються до чоловічків, ті одночасно світяться і дарують враження загальної єдності всіх з усіма. Таких атракціонів на виставці чимало, а ще є фотографії мегалітичних пам’ятників, знятих в Японії і Шотландії, — такі собі дольмени на тлі природних ландшафтів, є високотехнологічні, мінімалістичні за формою інсталяції, є проект «Початок кінця» (2000 рік), в якому Маріко Морі зафіксувала себе лежачою в прозорій скляній капсулі в найбільш значимих точках розвитку цивілізації — Теотіхуакан (Мексика), Тіауанако (Болівія), Ангкорват (Камбоджа), Гіза (Єгипет), Шибуя (Японія), Шанхай (Китай), Лондон (Великобританія), Париж (Франція), Гонконг (Китай), Нью–Йорк (США) Бразиліа (Бразилія), Дубаї (ОАЕ).

Але кульмінацією п’ятничного вернісажу було відкриття інтерактивної інсталяції Wave UFO. Цей дизайнерсько–архітектурний об’єкт у вигляді космічного ока створювали архітектори, інженери, комп’ютерники, вчені. У дворі «Арена–сіті» на сцені спочатку виступав гурт Владислава Троїцького «Даха–Браха», потім вийшли Віктор Пінчук, мініатюрна, вся якась лялькова 41–річна японська діва і перекладач. Меценат і покровитель музи контемпорарі арт Віктор Пінчук говорив, що нам усім треба вчитися у Маріко любити світ, прокладати мости між Заходом і Сходом і сприймати життя цілісно, а художниця, вся в білому, відсторонена і трохи нетутешня, дякувала Пінчуку, що дав її «тарілці» посадку в Україні й закликала шукати те, що нас об’єднує. Тоді в «тарілку» запустили трьох артівських діячів — двох найкрупніших фалеристів з Японії і Європи та нашого арт–критика Анатолія Ульяненка, повкладали в спеціальні «ліжка», підключили датчики і вивели на екран лінії і різнокольорові фігури їхніх думок. Японська техніка не повністю спрацювала, хоч її й монтували цілий тиждень до сотні українських, японських та італійських фахівців, тому хвилі мозкової діяльності не перетворилися на зовнішніх екранах на комп’ютерну анімацію для широкого кола глядачів. Зате всередині капсули трійця насолоджувалася своїми візуалізованими думками. До 15 червня в чудо–«тарілці» можуть полежати всі бажаючі й за 6 хвилин здійснити тримірну, духовну і часову подорож. З 12–ї до 17–ї години в будні це задоволення коштуватиме 50 гривень, з 18 до 20 та в вихідні — 100. Школярі (віком від 10 років) й студенти в будні зможуть заглянути в свої думки за півціни.

Славний був у Києві переддень свята космонавтики...