Краплена карта

01.03.2008
Краплена карта

Кого буде обрано, росіянам підказують гігантські плакати по всій країні. (Фото Рейтер.)

У Росії підходить до завершення традиційна народна забава — вибори президента. В неділю нарешті де–юре буде визнано статус головного претендента на даний пост, тобто здійсниться акт народного волевиявлення — голосування за Дмитра Медведєва.

 

У боротьбі за естафетну паличку

Власне, вибори розпочалися ще 15 лютого, відколи почали голосувати моряки, оленярі на далеких стійбищах, рибалки та інші категорії «віддалених від урн» виборців, які на це мають право згідно із законом. Навіть в Абхазії відкрились дільниці, на яких голосуватиме миротворчий контингент, працівники військових санаторіїв, абхази з російськими паспортами (чимало й таких).

Проте все давно вирішено на «кремлівських небесах», і Дмитро Медведєв де–факто вже давно переріс статус першого віце–прем’єра і перебуває на середині шляху, який веде з кабінету в урядовому Білому домі до кабінету в Кремлі. Путін усе активніше вводить його в роль правителя Росії. Це нагадує естафетний біг. Там, як відомо, учасник наступного етапу, перш ніж отримати паличку із рук попередника, намагається взяти розбіг раніше — щоб у момент передачі снаряда набрати певного прискорення, отож із десяток метрів обидва атлети біжать разом. Так само й тут... А справді: навіщо умовності, коли наступний учасник забігу відомий, тож немає сенсу чекати йому до останньої миті й варто включитися в перегони заздалегідь?! Медведєв бере участь у заходах, які належать до президентського, або, як мінімум, — прем’єрського рівня. Приклад тому — візит 25 лютого до Белграда й Будапешта, де його приймають на рівні президента перші особи обох держав.

На прощальній прес–конференції у Кремлі 14 лютого Путін ще раз розповів, чому його вибір упав на Медведєва — тут, мовляв, «особистісна хімія»: «Я цілком довіряю Дмит­ру Анатолійовичу». Роз’яснив також, що вони з Медведєвим зможуть вибудувати свої взаємовідносини належним чином (якщо народ дасть на те згоду), а в роботу майбутнього президента Медведєва майбутній прем’єр Путін пообіцяв не втручатись (!), адже «Дмитро Анатолійович — зрілий і досвідчений політик».

Виступаючи нещодавно з програмною промовою на розширеному засіданні Держради, Володимир Володимирович накреслив шляхи побудови «світлого майбутнього» Росії до 2020 року. Оскільки пізніше Медведєв у Красноярську озвучив свою економічну програму на чотири роки і, беручи до уваги той факт, що вона цілком опирається на програму Путіна–2020, є всі підстави вважати, що у 2012 році відбудеться нова рокіровка, і Путін знову стане біля російського державного керма ще на два терміни, а Медведєв допомагатиме йому будувати «привабливу у всіх відношеннях державу» на посаді прем’єра.

Ці двоє гратимуть далі у «наступника наступника престолу», і, можливо, не особливо криючись. От на недавній неформальний саміт СНД Путін прийшов разом із наступником — щоб ввести свого візаві у «президентський клуб», тобто особисто представити майбутнього господаря кремлівського кабінету усім керівникам країн Співдружності: мовляв, «прошу любіть і жаловать». Хоч і з етичної, і з юридичної точок зору все це було явним перегином... Але всі присутні даний факт сприйняли адекватно, бо правила гри під назвою «вибори президента по–російськи» усім добре відомі.

А Захід хай навчиться «щі варіть»

Що стосується більш віддалених від СНД країн, то там нові російські «правила» не поспішають визнавати. Інакше чому б їм «випендрюватись» (це цитата Зюганова) і заявляти, що вибори в Росії далекі від змагальності, а тому спостерігачів на них деякі впливові структури або взагалі не надішлють, або ж 3 березня мають намір оголосити їх нелегітимними?

Немало часу та сил було витрачено російською стороною на переговори з такою впливовою європейською організацією, як Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ), яка, нарешті, погодилася надіслати 25 своїх спостерігачів до Москви. Якою буде майбутня оцінка ПАРЄ, неважко здогадатися, адже вже сьогодні глава місії Андреас Гросс досить різко заявив: майбутні вибори навряд чи можна визнати справедливими.

Що ж до Організації з питань співробітництва і безпеки в Європі та її важливого підрозділу — Бюро з питань демократичних інститутів і прав людини (яким Путін на підсумковій прес–конференції року порадив навчити своїх дружин «щі варіть», а не нав’язувати Росії свої умови), то вони своїх спостерігачів відмовились делегувати. Про це було повідомлено в листі, адресованому Держдумі. Генеральний секретар Асамблеї Спенсер Олівер висловив розчарування, що нинішні обставини змушують Парламентську асамблею ОСБЄ відмовитися від запрошення Москви спостерігати за перебігом виборів президента РФ.

Слово кандидата: «Прістрєлітє єво!»

Члени Центрвиборчкому відвідують російські регіони з метою надання правової, методичної та організаційної допомоги на місцях — проводять наради, контролюють етапи передвиборчої кампанії, акредитують журналістів. Тобто все йде своєю чергою і, з формального боку, — все нібито «як треба». Якби не одне «але», усім добре відоме, — абсолютна передбачуваність майбутнього голосування, а отже, його абсурдність.

І все ж є ті, хто сумнівається в можливостях Медведєва. Більше того — страшно сказати: ці люди належать до ближнього кола претендентів на президентську посаду. Йдеться, перш за все, про Жириновського. Бідолаха так вжився в роль претендента, що донині морочить електорату голову, стверджуючи, що «нічого ще не вирішено» і 2 березня необхідно це «нічого» вирішувати. Словом, Вольфович уміло грає свою роль «буцімто кандидата».

У лідера ЛДПР — найбільша кількість агітаційних кліпів на телеекранах, і, хоч у цій лавині інформації навряд чи хтось може згадати бодай одну чітку тезу кандидата, головне — що він сам вірить у те, про що говорить. А може, й не вірить...

Принаймні Жириновський не був би самим собою, якби обмежився банальним епатажем чи хай навіть запальними, але тільки промовами. Хоч вік уже не той, але порох у порохівницях ще є. Отож, згадавши буремні минулі часи, не утримався, щоб не влаштувати бійку з довіреною особою іншого кандидата — Андрія Богданова — під час чергових теледебатів на телеканалі «Зірка». Побивши довірену особу особисто (вибачайте за тавтологію), Жириновський у запалі кричав своїй охороні: «Прістрєліте єво». Тепер ображений Микола Гоц має твердий намір подати до суду позов на хуліганські дії Жириновського, вимагаючи зняття останнього з президентських виборів і компенсації моральних збитків.

Певна річ — нічого з цього не вийде, бо нікому це не потрібно. Представники Центрвиборчкому заявили, що не будуть ініціювати відкликання Жириновського з виборів у зв’язку з інцидентом. Справді–бо: не знімати ж через подібні дрібниці віце–спікера Думи лояльного до Кремля кандидата з президентської гонки: що Захід скаже на все це?.. А стосовно бійок — ну, до цього політикам не звикати ні в Росії, ні в Україні, ні в будь–яких інших державах із більш просунутими демократіями. (До речі, коли іноземні журналісти на згаданій прес–конференції зробили Путіну закид про те, що в Росіїї — надто високий поріг проходження політичних партій до парламенту (7 відсотків), президент, не задумуючись, відрізав: «В Україні цей показник — лише три відсотки, а хіба вам подобається те, що відбувається в Україні?»

Ложка дьогтю в кремлівську діжку меду

24 лютого на сайті «Права людини в Росії» був опублікований відкритий лист відомого правозахисника, колишнього політв’язня Сергія Ковальова на адресу президента Путіна, міністра МЗС Росії Лаврова, керівника Центрвиборчкому Чурова, де він звинувачує владу у цинічній брехні і підтасовці результатів голосування під час недавніх виборів до парламенту, а також висловлює впевненість у тому, що все це повториться на виборах президента 2 березня.

Лист, без перебільшення, можна вважати великою ложкою дьогтю у діжці передвиборчого меду, який щедрими потоками ллється з усіх російських засобів масової інформації, особливо з телеекранів. Реакція на лист поки що невідома, але те, що він не залишиться непоміченим — сумніву не викликає: надто вже епістолярій Ковальова дисонує із загальною переможно–мажорною інтонацією, яка супроводжує підготовку до нинішніх виборів. Варто лише назвати одну цифру: за прогнозами аналітичного Центру Юрія Левади, Медведєв має набрати на виборах 75 відсотків голосів.

Отже, «вчення Путіна–Медведєва» впевнено перемагає, Росія занурюється у царювання Володимира Володимировича...

 

ВОНИ У НАС
В Україні голосуватимуть 22 тис.громадян РФ

Під час парламентських виборів минулого року на дільницях, відкритих на території України, проголосували щонайменше 22 тисячі громадян Росії. Тож є підстави і 2 березня розраховувавти на таку кількість голосуючих, вважає амбасадор РФ в Україні Віктор Черномирдін.

Уже відкрито 5 основних виборчих дільниць — у приміщенні посольства та консульств РФ, що розташовані в Києві, Одесі, Львові, Сімферополі та Харкові. Окрім того, за словами пана Черномирдіна, визначено й 15 міст виїзного голосування — це Чернігів, Черкаси, Запоріжжя, Луганськ, Донецьк, Миколаїв, Херсон, Кіровоград, Євпаторія, Керч, Джанкой, Рівне, Мукачеве, Трускавець, Чернівці.

 

ДО РЕЧІ
Почому спадкоємець?

Список російських виборців налічує 108 мільйонів осіб. Для голосування утворено 96 тисяч дільниць. На нинішню президентську кампанію буде витрачено 5 мільярдів 125 мільйонів рублів, або 150 мільйонів євро... Велика гра варта свічок.

  • Майдан біля Кремля

    Російські активісти активно вивчають «матбазу» масових протистоянь із правоохоронцями: щити, балаклави, коктейлі Молотова... За прикладами, благо, далеко ходити не треба: поряд, якихось шість сотень кілометрів, — Україна, де досвідчені товариші покажуть, навчать, передадуть досвід. >>

  • Кремлівська «Зміна»

    Лідер партії «Зміна» (Zmiana) Матеуш Піскорський не знав, що його партію фінансували російські спецслужби — така лінія захисту польського політика, заарештованого у Польщі за шпигунство та поширення антиукраїнських настроїв. Прокуратура і Агенція внутрішньої безпеки стверджують, що все було саме навпаки. >>

  • Потрібні робочі руки

    На тлі низького безробіття та великої кількості вакансій чеський уряд започаткував нову державну програму запрошення іноземних фахівців, повідомляє «Радіо «Свобода». Ідеться передусім про кваліфіковану робочу силу, яка зможе закрити прогалини на чеському ринку праці, а головним джерелом таких фахівців чехи бачать Україну. >>

  • З голоду не помрете, але паски затягуйте

    Міністри фінансів країн єврозони та представники Міжнародного валютного фонду після 11-годинних переговорів у Брюсселі домовилися вчора про новий транш допомоги для Греції в 11,5 млрд. доларів (10,3 млрд. євро) та реструктуризацію боргу, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>