Автор компанії найдостойніших бюстів — художник Анатолій Федірко. Претендентів для своїх арт–об’єктів митець обирав із найвідоміших персонажів сучасності та минувшини, серед яких — Ісус Христос із Назарету, Іван Франко, Андрій Садовий, Віктор Медведчук, Степан Бандера, Віктор Ющенко, Рінат Ахметов, Олесь Доній, Володимир Ульянов...
Минулого року фестиваль «Таврійські ігри» вперше за свою 16–річну історію відбувався не в Каховці, а в Києві, на стадіоні «Олімпійський». Одним із головних пояснень такої зміни дислокації був той факт, що в цьому містечку Херсонської області катастрофічно не вистачає пристойних готелів. Відтак оргкомітету з величезними труднощами вдавалося розселити гостей і учасників фестивалю так, щоб усім було зручно. Але, провівши 16–й фестиваль у Києві, організатори вирішили більше не експериментувати і повернутися до Каховки.
На три дні загальний неквапливий хід концертного життя «західної столиці» був зруйнований — на сценах Львівської філармонії та Львівської музичної академії музикували діти держав–сусідів. Майже всі вони, незважаючи на свій юний вік, — учасники престижних фестивалів і дипломанти міжнародних конкурсів. Завдяки очевидній творчій інтуїції артистичного директора Зустрічей, відомої української композиторки Богдани Фроляк, львівська публіка мала можливість відкрити для себе нові імена.
Щорічні «УМівські» репортажі із полтавського музичного роковища «Мазепа–фест» виразно демонструють багатоманіття перспективних гуртів, які творять у Полтаві. Музикантів із гурту «Контрабас» мені доводилося слухати ще чотири роки тому, але тоді вони нічим не здивували. Останні ж концерти «контрабасівців» у рідному місті і клубах Харкова засвідчили, що хлопці грають щось настільки свіже й своє, що я навіть вдалася до оцінки — «суцільна торба позитиву». Звичайна музична термінологія тут зайва.
