Де межі компромісу?

Де межі компромісу?

Хто б міг подумати, що лобі кінобізнесменів може бути таким впливовим! Тут «Нафтогаз», політики, Косово, інфляція, парламентський клінч і поруч на тобі — нерозв’язна без Президента проблема кінопрокату. Штучно розіграна і політично краплена карта. У вівторок о 16.00 у секретаріаті зібралися троє великих і активних кінодистриб’юторів — Олександр Ткаченко («Синергія» і «Кіноманія»), Андрій Дяченко («Геміні фільм») і Богдан Батрух (B&H), міністр культури і туризму України Василь Вовкун, голова Держслужби кіно Ганна Чміль, віце–прем’єр–міністр Іван Васюник, заступники глави секретаріату Президента України Юрій Богуцький та Андрій Кислинський і Президент Віктор Ющенко. Підсумок змагань із перетягування канату виглядає так: «Президент запропонував Міністерству культури і туризму та Державній службі кінематографії разом із представниками провідних дистриб’юторських компаній до 4 березня розробити компромісний варіант, який би передбачав виконання рішення Конституційного Суду України про дублювання або субтитрування фільмів та враховував інтереси мешканців східного та південного регіонів України щодо мови перегляду кінофільму».

Не такий страшний страйк, як його малюють

Не такий страшний страйк, як його малюють

Як і обіцяв генеральний директор ТОВ «Мультиплекс Холдинг» Антон Пугач, у середу столичний кінотеатр у торговельно–розважальному комплексі «Комод» на Лівобережній не працював. Замість анонсів біля кас на екранах висвітлювався лист–звернення до Президента, спікера, Прем’єр–міністра, щоб іноземні фільми прокатувати російським дублежем з українськими субтитрами, а на іншому екрані пояснення, чому страйк. Чоловіки в робочій формі з самого ранку порозкладали запаковані в поліетиленову плівку дошки і вдавали, що розбирають каси і роздягалки. «Ось так, кіно не буде!», — каже з удаваним сумом чоловік із молотком у руках. У ту мить до мене підходить хлопець з папкою і питає, що я шукаю. «Та нічого не шукаю, на вас дивлюся», — байдуже відповідаю. «Што?» — не розуміє бідолаха. Крадькома кидаю погляд на білий розграфлений листок паперу. Поки що жодного підпису. Через якийсь час до кінотеатру піднімаються дві дівчинки з книжками. «Што случілась?» — питають одна в одної. Це помічає працівник кінотеатру, швиденько підходить з сяючою від щастя посмішкою, що хоч хтось прийшов, і пропонує підписатися проти дій Міністерства культури і туризму. Вони не задумуючись пишуть, що проти і йдуть собі по магазинах. А працівники кінотеатру тим часом сумно походжають туди–сюди, чекаючи інших глядачів.

Всі статті рубрики