Життя з–під руїн

Коли 13 жовтня минулого року сталася трагедія, яка сколихнула всю Україну, подружжя Віоли та Ігоря Шаповалових не лише раділи тому, що залишилися цілими і неушкодженими, а й неабияк переживали, бо чекали поповнення у своїй родині.

Ігор Шаповалов того дня був на роботі, а Віола з 8–річним сином Кирилом залишалися вдома. «Син саме сів за уроки, коли я почула звуки, чимось схожі на шум водоспаду, — пригадує жінка. — Виглянула у вікно — чую голоси «Газ!». Зі свого десятого поверху мчимо, обоє в халатах, на подвір’я. Від будинку встигли відійти метрів на п’ять, як сталося щось жахливе — через чорні клуби диму на місці третього під’їзду десь до рівня третього поверху лежала суцільна купа каміння».

Ще років зо три тому всі вони мешкали разом у тій же квартирі на десятому поверсі. Потім батьки переселилися до збудованого поруч двоповерхового будинку, який унаслідок вибуху теж постраждав — повилітали всі шибки у вікнах. Тому Шаповалови–молодші разом із сином три доби, доки шибки у батьківській оселі не повставляли, перебивалися у друзів. Тепер вони твердо вирішили поселитися у новобудові, яку зводитимуть для потерпілих мешканців будинку по вулиці Мандриківській, 127.

Сім’я переживала через те, щоб отриманий Віолою стрес не позначився на стані двійні. Пологи справді сталися передчасно (але для двієнь це характерно). Двоє хлопчиків, яких назвали Ванюшею та Іллюшею, народилися 25 грудня з вагою 2,5 і 2,3 кілограма.

А тим часом у будинку по Мандриківській, 127 третій і четвертий під’їзди нині немов корова язиком злизала — їх розібрали повністю. Перший і другий зяють пустками, а купи квітів перед ними дотепер не дозволяють забути про трагедію...