Синьо–біла земля

19.12.2007
Синьо–біла земля

Малюнок Володимира СОЛОНЬКА.

Харківські демократи об’єдналися для боротьби за проведення дострокових виборів міського голови, «регіонала» Михайла Добкіна. Пікети з наметовим містечком, листи до Києва та численні судові позови увінчалися успіхом. До міста невдовзі прибуде комісія Верховної Ради, яка спростує чи підтвердить зібрані опонентами мера факти. І хоча «градоначальнику» інкримінують немало порушень діючого законодавства, найбільше він дошкулив демократам земельною політикою міськвиконкому. Точніше... звичкою однією рукою відбирати у своїх політичних опонентів виділені їм раніше ділянки землі, а іншою — щедро роздавати апетитні шматки харківського пирога гравцям синьо–білого поля.

 

Кольором не вийшли

Остання сесія щодо цього не стала винятком. Депутати дружно погодилися з тим, що у хлібозаводу «Салтівський» вкрай необхідно конфіскувати три хлібні кіоски в одному місці і виділити стільки ж ділянок — в іншому. Навіщо заяложену колоду карт перетасовувати саме в такий, а не інший спосіб, ніхто не зрозумів. Склалося враження, що батьки міста вже не можуть на сесії не «відкушувати» у свого головного опонента та членів його родини «нашоукраїнця» пана Руденка по дрібному шматку земельну власність. А тому влаштували переділ просто так, заради власного куражу або, наприклад, для того, аби затятий критик чиновників не забував, хто в місті господар. Отож дарма під стіни мерії з протестом виходило кілька тисяч працівників підприємства, а депутат Ігор Вировець називав такі дії влади шабашем і блюзнірським зведенням рахунків із політичним опонентом. Більшість проголосувала, і крапка.

Цього разу під жорстку «роздачу слонів» потрапила також фірма «Аль–Парі–плюс», що має відношення до концерну «Інвестор», який створював голова облдержадміністрації Арсен Аваков. Виділену попередньою владою ділянку на Римарській теперішні депутати вже відбирали, проте фірмі вдалося відстояти своє право на неї в суді. Попри це, землю відібрали знову.

Серед потерпілих є й компанія «Таміра», близька до радника «губернатора» Олександра Протаса, і концерн «АВЕК» — головне підприємницьке дітище харківських «бютівців». Останнього позбавили права оренди трьох ділянок, виділених у районі торгового центру «Барабашово». Привід, на перший погляд, ніби серйозний — немає розрахунків орендної плати. Але після виступу представника БЮТу Віктора Ларченка, який спростував це звинувачення, навівши для доказу чітку калькуляцію розрахунків, конфлікт можна було б назвати вичерпним. Проте депутатська більшість знову дружно натиснула кнопки, і «АВЕК» залишився без землі, на якій планував будувати автостоянки.

А найбільш цинічно «регіонали» познущалися над своїм колишнім однопартійцем В’ячеславом Картавих. А все через те, що на позаминулій сесії він відкрито виступив проти земельної політики секретаря міськради Геннадія Кернеса, звинувативши його в масовому розпродажу ділянок через підставні фірми. У відповідь секретар звинуватив опонента в організації замаху на власну персону. А далі — більше. «Неслуха» вже виключили з партії, позбавили депутатського мандата, а на останній сесії відібрали ще й три ділянки землі — дві особисто у нього і одну — в його доньки.

Ситуація, коли представницький орган міста перетворюється на інструмент помсти, депутат Ігор Вировець назвав дуже небезпечним прецедентом. «Через рік–два сюди прийде нова влада, — сказав він, — і вона точнісінько так само почне перекроювати карту міста на власний розсуд. І багато хто з вас, у кого є власні бізнесові інтереси, також постраждають. Давайте не створювати таких ситуацій.

Землі багато не буває?

Ті, кому із землею пощастило, мають в основному «регіональну» партійну прописку і високі посадові крісла. Фірма «Гея», яку заснував і деякий час персонально очолював теперішній голова обласної ради Василь Салигін, отримала неподалік від центру міста одразу вісім ділянок загальною площею... майже 11 гектарів. Причому за ціною, що у два–три рази нижча за ринкову. Йдеться про ділянки біля станції метро «Холодна Гора» та на прилеглих до неї вулицях Плеханівська і Полтавський Шлях. Тобто фактично добрячий шмат найдорожчої у місті землі опинився в руках одного господаря.

До речі, велику ділянку біля метро депутати міськради минулого скликання погоджувалися виділити «Геї» — за умови, що фірма збудує там якийсь таємничий багатофункціональний комплекс разом із автовокзалом. Це було обов’язковою умовою передачі землі і своєрідною добровільною компенсацією за щедру поступку. У рішенні ж останньої сесії вже йдеться про якийсь унікальний торгово–культурний центр, облаштування додаткового в’їзду на його територію і завершення будівництва автовокзалу. Але оскільки саме будівництво вкрай необхідної місту станції ще ніхто й не починав, мимоволі складається враження, що згаданий об’єкт соціального призначення і тепер є лише ширмою чи красивим фасадом для прискіпливих опонентів.

«Прискіпливих», у свою чергу, вразили в основному ціни. «Гея» отримала землю по 45 доларів за квадратний метр, тоді як ринкова вартість такої площі на Холодній Горі сягає 100—120 доларів, а то й більше. Можливість прибирати до рук ласі шматки Харкова за низькими цінами перетворила власників «Геї», за словами експертів, на великих латифундистів регіону. Головний опонент Василя Салигіна Віталій Самусєв, якого «регіонали» теж уже встигли виключити з партії та позбавити депутатства за надмірну критику політики «своїх», називає голову обласної ради тепер не інакше, як «харківським феодалом».

Ще одна фірма, «НПК–Холдинг», яку створив і донедавна очолював секретар міськради Геннадій Кернес, на тій же скандальній сесії отримала кілька ділянок у центрі міста. Причому в оренду на півстоліття, тоді як прості смертні учасники земельного ринку можуть розраховувати в основному на п’ятирічку. Ще один сюрприз від міськради стосувався розпродажу території колишнього заводу «Серп і молот». Двигунобудівний гігант кілька років тому після численних скандалів і боротьби робітників за власні права успішно канув у Лету, залишивши після себе численні споруди і сотні гектарів землі. Як з’ясувалося в ході короткого обговорення його подальшої долі, все це добро вже динамічно поділене і має потенційних господарів. Запитання: «Чому добрячий шмат Харкова розпродали без аукціону, який приніс би набагато більше коштів у міську казну?» потонуло у розлогому, проте порожньому монолозі мера Михайла Добкіна. Як наслідок, так і не з’ясувавши подробиць оборудки, депутатська більшість слухняно проголосувала за чергового кота в мішку. Поспішність, з якою це було зроблено, дає підстави припустити, що й ці гектари дісталися або своїм, або просто слухняним.

По кому б’є аукційний молоток?

Продавати вільні ділянки з молотка, аби був рівний доступ усіх учасників ринку до земельних ресурсів Харкова, міська влада збирається давно, але безуспішно. Вперше Михайло Добкін пообіцяв провести аукціон у травні. Згодом перші торги перенесли на початок літа, а місяцем пізніше — на його кінець. Остання сесія подарувала нову дату старту — лютий наступного року. Принаймні пан Добкін озвучив саме такий термін, додавши, що на перший відкритий конкурс буде виставлено приблизно 15 земельних ділянок. Не так давно чиновники назвали і список потенційних адрес, який уже вст­иг викликати неабияке розчарування у потенційних покупців. Радіти їм особливо нічому. Лише кілька земельних наділів можна назвати престижними. Решта розташовані у віддалених спальних районах міста.

Такий підбір лотів у представників будівельних фірм вже викликав природний скептицизм. Вони посилаються на низьку інвестиційну привабливість адрес. Насторожує їх і те, що деякі ділянки вже зараз мають ореол скандальної слави. Скажімо, до списку об’єктів, підготовлених до майбутніх торгів, потрапив наділ у районі Білгородського шосе, який попередня влада передала згаданому АТ «Інвестор». Нинішні депутати проголосували за відміну цього рішення, але де гарантія, що потужна комерційна структура не оскаржить його в суді? Взагалі введена паном Добкіним практика насильницького перерозподілу земельного ринку шляхом скасування рішень своїх попередників уже давно вивела Харків із правового поля земельних відносин і неабияк гальмує розвиток підприємництва. Бізнесмени просто не знають, що їм чекати завтра, бо цивілізовані закони ведення справ у місті віднедавна просто не діють.

На війні як на війні

Про те, що далі так жити не можна, харківські підприємці з протилежного політичного табору говорять уже давно. Але тільки тепер нарешті зважилися на конкретні дії. Серія пікетів, проведених у Харкові та Києві, тижневе стояння на майдані Свободи «бютівського» наметового містечка, активісти якого збирали підписи за проведення перевиборів мера, принесли перші результати. У Верховній Раді днями було зареєстровано постанову про створення тимчасової слідчої комісії, яка «вивчить обставини численних порушень Конституції та законів України міським головою Михайлом Добкіним та секретарем міськради Геннадієм Кернесом у системі тарифних, майнових, земельних, бюджетних та фінансових відносин». До її складу ввійшли представники всіх фракцій парламенту.

У свою чергу, голова облдержадміністрації Арсен Аваков має намір направити до Верховної Ради матеріали, які нададуть парламентаріям право перевірити діяльність керівників міста і прийняти рішення про дострокові вибори мера і міськради. Водночас експерти стверджують, що за існуючого законодавства домогтися дозволу на перевибори міського голови демократам буде вкрай складно. І чи вистачить в опонентів пана Добкіна політичної волі довести розпочату справу до логічного завершення? Принаймні міський голова запевняє, що парламентської перевірки не боїться, охоче співпрацюватиме з контролерами і навіть готовий сам запропонувати їм матеріали про порушення в діяльності своїх опонентів. Словом, зимовий політичний сезон у Харкові, незважаючи на мороз та холод, обіцяє бути гарячим.

  • «Національність — Українець»

    Відповідне рішення на користь позивача — Сергія Омельченка Солом’янський райсуд столиці під головуванням судді Коробенка С. В. ухвалив ще 4 березня 2016 року. Ще певний час пішов на те, щоб рішення суду набуло законної сили, а також на те, щоб відповідач — керівництво Солом’янського райвідділу ГУ Державної міграційної служби в м. Києві нарешті виконало його. >>

  • Язиків багато — мова одна

    Багато років складалася парадоксальна ситуація: y країні, де одна єдина державна мова українська, багато високопосадовців та чиновників розмовляють іноземною — російською мовою. Якщо дехто з урядовців намагався хоч якось зв’язати два слова докупи, то виступи колишнього Прем’єр-міністра Миколи Азарова радше нагадували знущання над мовою, ніж бодай мінімальне володіння нею. >>

  • Василь Яніцький: Бурштинова мафія — це не лише місцеві старателі, потоки йдуть до столиці

    Після піврічного затишшя тема варварського видобутку бурштину на Поліссі знову стала топовою. Спровокували її два фактори. Спочатку в інтернеті з’явився черговий репортаж активістів Автомайдану, які заїхали на поліську глибинку і зняли з безпілотника сотні людей, які бабраються в болоті в пошуках «сонячного каменя». >>

  • Невловима «Газель»

    Подружжя Михайла та Ольги Шкаровських зізнається, що, коли вони вперше почули від полтавського міського голови Олександра Мамая обіцянку подарувати їхньому численному сімейству просторий автомобіль, у якому кожен мав би своє сидіння, по-справжньому зраділи. >>

  • Наша — не своя земля

    Шевченківський районний суд Києва арештував 94,67 гектара землі поблизу столиці, яка опосередковано належить українському бізнесменові Віктору Поліщуку, передає «Радіо Свобода». Особа Поліщука в українських бізнесових колах завжди виглядала одіозно. Він як олігарх із сумнівною репутацією відзначився у кількох журналістських розслідуваннях. >>

  • Ласий шматок науки

    Уже більше дев’яти місяців у самому центрі Києва, в будинку з «елітною» адресою — вулиця Леонтовича, 5 — триває конфлікт між двома структурами: створеним за наказом екс-Прем’єра Миколи Азарова Центром світової економіки та Інститутом всесвітньої історії НАН України. >>