Пікові швейцари

Звістка про те, що на трьох станціях столичного метро працюють (а значить, і гроші за це отримують?) «трамбувальники» пасажирів, неабияк збентежила киян. «А як же техніка безпеки? — довго дивувалася моя сусідка по під’їзду. — Хіба правила метрополітену дозволяють пхати людей у спину? Ще хтось ноги поламати може...»

А й справді, хто міг таке дозволити? Прес–служба Київського метрополітену не могла надати якогось документа, який підтверджував би правомірність таких дій. Тож «УМ» вирішила з’ясувати це безпосередньо на місці. У «найпіковіший час», себто о пів на дев’яту ранку, кореспондент побувала на станціях метро «Чернігівська», «Дарниця», «Лівобережна» і побачила, як по перону ходять люди в яскравих помаранчевих жилетах. Але чоловіки не «трамбували» народ!

«Ми не «трамбувальники», а дружинники, — розповів «УМ» чоловік у помаранчевому жилеті на станції «Дарниця». — І нікого до вагона не пхаємо. Воно мені треба — людей у спину штовхати? Хай заходять самі — скільки влізе, стільки й буде». На запитання, чим же він займається, чоловік каже: «От бачите, пасажири (мабуть, ті, хто дуже поспішає) пхаються до вагона, в якому і так уже повно народу. Машиніст зачинив двері, але не повністю. Десь сумочку затисло, десь шарфик, десь ногу. Машиніст нервує, бо у кабіні є контроль — якщо двері зачинені нещільно, поїзд просто не може рушити з місця. Він не може довго чекати, поки пасажири самі «утрусяться». Тож ми робимо так, щоб двері щільно замкнулися і потяг міг рушити далі. А коли година пік закінчиться, повернемося назад у депо».

«Раніше ми так само працювали — і на «Оболоні», і на «Хрещатику», — додає другий охоронець порядку. — Тільки без жилетів, у звичайному одязі». Цікавлюся: «Жилети вам виділили, щоб усі пасажири знали — ви працівники метрополітену?» У відповідь сміх: «Та ні, щоб нас не били!»

Як розповіла «УМ» начальник станції метро «Лівобережна» Тамара Баришполь, у «піковий» час через її станцію проходить 40 пар поїздів за годину. А найважчий ранковий пік, коли пасажирів найбільше, триває від 8.20 до 8.40. Тому саме у цей час на станцію приходять працівники депо, одягають помаранчеві жилети, пов’язки «охорона порядку» та «дружинник» і починають працювати «замикачами дверей».

«Дружинники нікого не запихають у вагон, просто допомагають дверям зачинятися, — говорить Тамара Степанівна. — Основною задачею працівників метрополітену є забезпечення графіку руху поїздів та безпеки перевезь пасажирів. Тому наші працівники слідкують, щоб із дверей вагонів нічого не висовувалося. У «непіковий час» із цією роботою справляється черговий по станції. Але в годину пік одна людина просто не встигає — поки черговий допоможе зачинити двері третього вагона, поки добіжить до першого, мине багато часу і ми виб’ємося з графіка».

Як додає начальник станції метро «Лівобережна», у кожному вагоні вранці їдуть близько 250 пасажирів, у п’яти вагонах — близько тисячі пасажирів. Один пропущений ранковий поїзд — це тисяча людей, які будуть пхатися у наступні поїзди. Тож чим більше потягів встигне пройти за годину, тим меншою буде завантаженість вагонів.