Поїхати за кордон, захворіти, «випадково» потрапити у невипадкову аварію... Що завгодно, аби тільки не голосувати за кандидатуру Юлії Тимошенко на посаду Прем’єр–міністра. Наразі йдеться не про ті варіанти, які прокручують у мізках деякі підписанти угоди про створення коаліції демократичних сил (а такі думки, безперечно, рояться не в одній голові). Перелічені вище варіанти — це «дружні поради» від представників Партії регіонів, які вони підкидають своїм майбутнім колегам по парламенту з «демократичного» табору. А якщо треба, то й грішми пропонують допомогти — хоча б для лікування наслідків тієї самої аварії, яку готові цілком «безвозмєздно» організувати, щоб виглядало більш натуралістично.

Свою активність члени громадської організації «Донецька республіка» протягом останніх двох років демонстрували, як правило, на центральній площі міста. Саме тут тривалий час бовванів намет, висіли відверті антиукраїнські гасла та прапори з двоголовим російським орлом, а з півдюжини молодиків хапали перехожих за поли. У ході згаданого «гоп–стопу» посеред міста донеччанам пропонували друковану продукцію, намагаючись переконати, що Донбас — це «исконно русские земли», які не мають ніякого відношення до держави України. Також організація рекламувала головну мету своєї діяльності — створення «Донецької федеративної республіки», куди мали б увійти сім областей Сходу та Півдня України. Перехожим, серед яких збирали підписи щодо підтримки цієї ініціативи, навіть роздавали географічні карти з позначенням рубежів майбутньої республіки. Представники «ДР» встигли показати себе і в столиці — зокрема, успішно впоралися з роллю «хлопчиків за викликом» для Партії регіонів і провели в Києві акцію проти розпуску Верховної Ради.

Холодно, сіро, сумно і якось безперспективно. Прем’єр–міністр Віктор Янукович уже втомився пропонувати, домовлятися, хвалити Президента, вербувати нових прихильників, демонструвати тверду руку і вкотре промовляти до нації. Вчора Віктор Федорович дав зрозуміти: він не знає, як вплинути на ситуацію й уникнути політичної поразки. Очікування відставки — болісна процедура: міністри перед початком засідання не жартували, як звичайно, не обмінювалися рукостисканнями з колегами на іншому боці стола. Така апатія у цих стінах не панувала вже давно!