Шевченки жили у Львові

16.10.2007

Усього п’ять років тому у Львові померла родичка Тараса Шевченка — Марина Артемівна Сизова. Проте тільки зараз краєзнавцям удалося з’ясувати, що жінка мала безпосередній стосунок до родини великого поета.

Тарас Шевченко мріяв відвідати батьківщину матері — Бойківщину, побувати в Галичині. Проте в Галичині судилося оселитися нащадкам рідного брата поета — Микити. Дочка Петра Микитовича Шевченка Олена Петрівна Шевченко (1884—1963 рр.) у 1951 році приїхала до Львова разом із сім’єю своєї дочки Марини Артемівни Сизової, стверджує автор цієї історичної розвідки поет Володимир Квітневий. Вони поселилися в будинку № 22, що на вулиці Погулянка, на околиці однойменного парку. Будинок, у якому мешкали нащадки славного роду, зберігся до сьогодні. Як виявилося, тодішня влада виділила їм житло в напівпідвальному приміщенні, сьогодні це — художня майстерня.

Померла Олена Петрівна восени 1963 року, у розпал шістдесятницького руху. Будь–який захід на пошанування поета не мав права відбутися без дозволу керівництва обкому Комуністичної партії. Тому смерть і поховання представника з династії Шевченків трималися у глибокій таємниці. Поховали Олену Петрівну Шевченко тихо і буденно. Місце вічного спочинку виділили на напівзасміченому стрімкому схилі високої гори Личаківського цвинтаря. «Переконуємося, що це було зроблено лукавими чиновниками тогочасного керівництва містом навмисно... Як кажуть, подалі від людей і від очей. Боялися, що похорон рідної кровинки з роду Великого Кобзаря збудить нову небувалу хвилю патріотичного пориву не тільки серед бунтарів–шістдесятників, а й серед населення міста», — ділиться думками Володимир Квітневий.

Пошуки нащадків Тарасового роду ускладнювала ще й неточність записів у архівах, місця поховання були переплутані, самі ж могили — недоглянуті й порослі бур’яном. Лише завдяки наполегливості та старанням Володимира Квітневого та науковця музею «Личаківський цвинтар» Михайла Нагая вдалося встановити, а відтак відновити могилу Олени Петрівни Шевченко. Її прах спочиває на межі 26–го і 27–го полів.

Марина Артемівна Сизова померла у 80–річному віці — 19 жовтня 2002 року. Небіжку підзахоронено до могили рідної матері — Олени Петрівни Шевченко.

  • «Як тебе не любити, Києве мій!»

    Щорічно в останній тиждень травня жителі столиці святкують День міста. Свято чекатиме буквально на кожному кроці y центрі міста, адже цього року програма заходів нараховує 35 різних художніх, культурно-освітніх і спортивних подій. >>

  • Кровна залежність

    У жінки, яку покусали собаки в Миколаєві, медики діагностували гостру крововтрату і хронічний сепсис, який є прямою загрозою для життя. Їй терміново потрібно кілька сеансів переливання крові. Лікарі просять усіх небайдужих городян надати допомогу і здати кров. Нагадаємо, потерпілій через отримані травми ампутували праву руку. >>

  • «По-моєму, чувак, нас кинули»

    Невідомий нещодавно виманив майже 40 тисяч грн. за уявне пальне у 67-річного фермера із Золочівського району Львівщини. З цього приводу ошуканий чоловік звернувся в поліцію. >>

  • Конвеєр репресій

    Учора в Сімферополі й Алупці окупованого Криму відбулися чергові обшуки у будинках кримських татар. За словами адвоката Еміля Курбедінова, у більшості випадків, затриманих людей у масовому порядку відвозять до так званого «Центру «Е» у місто Сімферополь (центр боротьби з екстремізмом при МВС Росії). >>

  • «Херсон» наснився

    У ватажка терористичної «ДНР» Олександра Захарченка вочевидь сталося сезонне психічне загострення. Інакше, як пояснити його чергове словоблуддя: мовляв, бойовики «можуть претендувати на Херсонську область й інші населені пункти». >>