Не бійтеся: страхом не перемогти!

Всі ми прагнемо встановлення справедливого миру. Мир – природний стан людства. Господь Ісус Христос часто звіщав, як істину і побажання: «Мир вам». Не маю сумніву, що Україна, з милості Божої, здобуде мир.  

 

Але чи допоможе нам в цьому страх? Ні, страхом не перемогти. 

 

В ці квітневі дні ми входимо у восьмий рік війни. Війни, якої ми не хотіли, не ініціювали й не провокували. Ми ніколи не зазіхали на чуже, не прагнули поневолити інших чи загарбати чиюсь територію. Війни, в якій ми захищаємо Богом дану нам землю, наш народ і наші цінності. 

   

І сусід-агресор добре знає, що протягом усього цього часу українці виявили таку силу духу та єдності, якої мало хто від нас очікував. Нас не знищили обстріли й не зламала брехня агресора. Тож вже вкотре в паніці російська влада ширить «вірус страху», який століттями вирощує й культивує у підвладних їй сама, – погрожує знищити, брязкає зброєю, збільшує психологічний тиск.

 

Страх – дійсно небезпечний «вірус», що може вбити зсередини. Але страх – це всього лиш інструмент, яким агресор хоче підкорити нас. 

 

Не бійтеся! 

 

Не падайте духом! 

 

Ми – сильний народ і вміємо долати виклики. Пригадайте події 2014-го року, як тоді поширювали «вірус страху», але перед лицем справжньої небезпеки страх зник, натомість молитви Церков та єдність народу, сила армії та мудрість дипломатів стали стіною супроти планів агресора.

 

Як результат – ми зберегли державність, вибороли духовну незалежність, увічнену в Томосі, завоювали міжнародну підтримку, виховали сильну молодь, зуміли сформувати потужну оборону на лінії фронту і в серцях мільйонів співвітчизників. 

 

Немає сумніву, переможемо й цю навалу. Наша Церква молиться за визволення від чужинців. Наші капелани опікуються  військовими. Українська Церква – з українським народом.  

 

«Не страшіться і не бійтеся їх; Господь, Бог ваш, іде перед вами; Він буде боротися за вас...» (Втор. 1: 29 – 30).