Хутровий ренесанс
Аби одягнути гонорових пань у респектабельні манто, на відродженій «Агро-Голдом» звірофермі догоджають норкам, песцям і лисицям Іван КРАЙНІЙ

Якщо пана зазвичай видно по халявах, то заможних пань, принаймні в холодну пору року — по шубах. Раніше цей вид зимового одягу вважався робочим у російських дворян та купців обох статей. Однак із часом бажаючих мати речі з хутра соболя чи горностая виявилося більше, ніж упольованих лісових хижаків, зі шкірок яких шили теплу і модну вдяганку. Тоді комусь у голову прийшла високорентабельна ідея вирощувати «хутроносних» звірів у неволі. Перші такі ферми з'явилися в Канаді і Росії у ХІХ столітті. Згодом ініціативу перехопили скандинави. Та так, що не випускають її з рук дотепер: в Данії зосереджена половина світового виробництва норкових шкірок, у Фінляндії — лисячих.
Незважаючи на суттєвий сплеск попиту на одяг з так званого «м'якого золота» (за даними Міжнародної федерації з торгівлі хутром, упродовж останньої п'ятирічки реалізація натуральних хутрових виробів та їх елементів зросла у світі на 28 відсотків і сягнула в 2004 році 11,7 мільярда доларів), вітчизняне пострадянське звіроводство минулого десятиліття пішло протилежним від світових тенденцій шляхом — руйнації.

Мед від Всевишнього: бери — не хочуть
Згадавши про давній борг перед бджолами, Богдан Паркулаб узявся за концепцію глобального бджільництва Іван КРАЙНІЙ

У житті Богдана Миколайовича було кілька періодів активного зближення і розлуки з бджолами. Наприкінці сорокових років минулого століття Божі комахи в Уссурійській тайзі врятували його, дворічного малюка, від смерті. Через три з половиною десятиліття наладчик газолічильних машин Івано-Франківського ВО «Промприлад» Богдан Паркулаб, змінивши робочу спецівку на халат і бриль із сітчастим забралом, створив на заводській базі відпочинку «Калинка», розташованій у мальовничій лісовій місцевості, зразкову пасіку. Потім доля закинула бджоляра на короткий час у Північну Америку. Там розпочався третій, фундаментальний, етап його пасічникарського поступу.

Варіації на еротичні теми
у виконанні вчительки музики зазвичай завершувалися «повною секс-програмою» Степан ГРАЖДА

Оголошення у прикарпатських комерційних виданнях про надання кваліфікованого масажу з елементами еротики вивели працівників відділу боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми обласного Управління МВС на вчительку музики однієї з івано-франківських спеціалізованих шкіл.

Прах письменника повернеться додому
Якщо цьому посприяють президенти Ющенко та Назарбаєв Іван КРАЙНІЙ

Вулканічній енергії поважного віку краєзнавця, міліцейського полковника у відставці Теофіла Виноградника, вочевидь, щиро позаздрять навіть молоді успішні менеджери. Завдяки його зусиллям вдалося відновити чимало маловідомих сторінок славної історії покутського села Русова — малої батьківщини Василя Стефаника, зокрема повернути із забуття ім'я народного вчителя і добре знаного в довоєнній Галичині письменника Івана Федорака (літературний псевдонім — Іван Садовий). Про трагічну долю цього талановитого педагога, виселеного радянськими спецслужбами в Казахстан, де він і помер у 1954 році, «Україна молода» розповідала торік восени в нарисі «Заборонений учитель».

Мега-силач із Прикарпаття
Івано-франківський майстер пауерліфтингу Віталій Пономаренко у Гельсінкі з трьох спроб побив три світові рекорди, а потім зупинився, аби залишити інтригу для спортивних гурманів Іван КРАЙНІЙ

У середовищі фізично найсильніших світу цього донедавна українську націю особливо переконливо представляв потужний, 155-кілограмовий, стронгмен Василь Вірастюк, котрий народився і виріс у Івано-Франківську, а тепер «обживає» Київ. У листопаді цього року небосхил світового пауерліфтингу заяскравів від спалаху ще однієї прикарпатської мега-зірки — 31-річного Віталія Пономаренка. І хоча його зріст та вага дещо губляться на тлі великогабаритних атлетів, у вправі «жим лежачи» він продемонстрував те, чого не вдавалося зробити ще жодному представникові усіх часів і народів. «Віталій установив фантастичний рекорд, якого ніхто в найближчі роки не очікував, — підтверджує головний тренер Української асоціації WPC-WPO Володимир Семенчук. — Поліпшення цього результату вже буде не рекордом, а дивом».
Віталія, на відміну від багатьох осіб, увінчаних лаврами, це фантастичне досягнення не затягло у захмарні висоти зірковості. « Я залишаюся таким, яким був раніше, — зізнається рекордсмен світу. — Хоча знаю чимало спортсменів, у котрих після великих перемог ( чи вони самі вирішили, що перемоги — великі) змінилися не лише манера поведінки, а й навіть хода. Таких людей не розумію».

Вічна конспірація
За життя учасники ОУН-УПА змушені були виборювати Україну, перебуваючи в глибокому підпіллі. З нього їх часто «не випускають» і після смерті Іван КРАЙНІЙ

Під прапори ОУН-УПА всі ставали з єдиною метою — здобути незалежну Україну, але кожен умирав за неї по-своєму, здебільшого — під псевдонімом, який приховував від розправи родину. Їхні могили або зрівнювали з землею, або заростали чагарниками за часів правління переможців. Після розпаду СРСР про них згадали, але ненадовго.

У нашій дивній незалежній державі дотепер — на догоду істеричним онукам Леніна—Сталіна — ганьбляться імена десятків тисяч патріотів, котрі хотіли бачити Україну вільною ще в середині ХХ століття. Органи державної влади зверху донизу не виявляють ніякого інтересу до зусиль суттєво здрібнілих рядів вітчизняних «меморіалівців», які з останніх сил шукають місця загублених поховань, аби віддати християнські почесті загиблим чи розстріляним, переважно молодого віку, українським повстанцям. Увесь тягар цієї фізично важкої і психічно напруженої роботи на Івано-Франківщині в останні роки ліг винятково на плечі кількох людей уже далеко не молодого віку.
Чому так сталося і чи варто й далі рити землю задля не завжди результативних пошуків черепів та кісток часто безіменних героїв чи безневинно замучених земляків? Про це — розмова з головою Івано-Франківського обласного товариства «Меморіал», директором Музею визвольних змагань Прикарпатського краю Степаном Каспруком.

Проситься ріпак у тракторний бак
Українські селяни можуть власноруч забезпечити себе альтернативним паливом, не випрошуючи милостинi у нафтотрейдерів Іван КРАЙНІЙ

В Україні вже стали поганою традицією цінові стрибки на дизпаливо у пікові періоди сільськогосподарського циклу. Послабити цей мулький налигач, на якому вітчизняних аграріїв тримають здебільшого російські власники нафтопереробних заводів та заправок, наші селяни намагаються в різні, зокрема й екзотичні, способи. Умілець із Київщини, приміром, сконструював трактор, який успішно рухається на самогоні. Ідея, поза сумнівом, цікава, але собівартість сивухи ще вища, ніж дизпалива, та й механізатори навряд чи утримаються від спокуси хоч кілька разів на день сьорбнути із самогонобака. Більш перспективний, економічно вигідніший і доступний усім, як стверджують учені, шлях самозабезпечення паливом пролягає через нарощування посівів і переробки ріпаку.

Лісові міні-олігархи — за прозорі лісосіки
Спроби нової влади навести лад у заготівлі деревини знаходять несподівану підтримку серед частини білих «дерев'яних» комірців Іван КРАЙНІЙ

Здогадуєтеся, в якій сфері господарської діяльності на пострадянському просторі залишилося найбільше діючих агіток з вицвілими чи підфарбованими фанерними закликами? Якщо ні, то підкажемо: у лісовому господарстві. Різнокаліберні планшети з написом «Ліс — наше багатство. Бережіть його!» тепер, як і колись, — незмінні візитки соснових, дубових і змішаних деревостанів по всій Україні. І як би парадоксально це не звучало, сьогодні в колишньому «лісозберігаючому» слоганові більше конкретики, ніж у часи загальнонародної власності. В результаті новітніх багатоступінчастих економічних трансформацій конкретний ліс став багатством конкретних осіб, що тямлять у бізнесі або задіянi у корумпованих схемах.
Досить несподіваний за відвертістю і сміливістю висновок щодо регіонального корупційного механізму в інтерв'ю одній iз прикарпатських газет на початку грудня цього року зробив перший заступник голови Івано-Франківської облдержадміністрації Андрій Романчук. «Модель, — зазначає він, — виглядала так: голова адміністрації — це координуючий орган, «государеве око», прямий вихід на Президента. Далі йдуть суб'єкти, руками яких збиралися гроші (якщо ми говоримо про серйозні суми), а саме — начальники УМВС, податкова, СБУ і прокурор. Якщо між цими фігурами з'являється злочинна домовленість і координація, то система регенерується в межах короткого часу.
Перші «пропозиції» такого сорту новій владі прийшли з тутешньої лісової галузі. Щоб протидіяти цьому, ми відразу взялися за розробку нових правил гри, які унеможливлюють незаконні корумповані схеми в лісовому секторі».

Чтиво для цінителів у памперсах
Івано-Франківське дитяче видавництво «Кашалот», засноване Кирилом та Оленою Рубановськими, залишається єдиним в Україні виробником м'яких книжок Іван КРАЙНІЙ

На очі українській видавничій еліті Олена Рубановська зі своїм первістком — розмальованим зшитком під назвою «На добраніч» — потрапила в 2003 році під час роботи Львівського форуму видавців. Вона не мала власного стенду, тому, використовуючи добрі стосунки з директором «А-Ба-Би-Га-Ла-Ма-Ги» Іваном Малковичем, знайшла прихисток біля експозиції цього видавництва. «Відвідувачі мало не зачіпалися за мій столик, — пригадує пані Олена, — і з подивом брали до рук незвичний витвір. Перша реакція — регіт. Я ледь не образилася, а потім зрозуміла, що сміх цей — доброзичливий. Здивовані люди переважно запитували: «Це що — портфелик чи памперс?». Ні, люди добрі, відповідала я, — це книжечка для малюків. У світі такий вид друкованої продукції — звичне явище. Тепер він не буде диковинкою і в нас».

Син пішов за батьком — у Книгу рекордів
Дев'ятирічний іванофранківець Костянтин Ткаченко став, мабуть, найвправнішим «присідальником» серед підлітків світу Іван КРАЙНІЙ

Ще «не охолонув» світовий рекорд із підстрибування, встановлений іванофранківцем Мирославом Федорчаком у жовтні цього року, як спортивний подвиг батька взявся повторити його 9-річний син Костянтин. Позавчора в актовому залі Івано-франківської загальноосвітньої школи № 15 хлопець у присутності кваліфікованих суддів присів 2485 разів за годину — результат гідний не тільки Книги рекордів України, а й Книги рекордів Гіннесса. В обидва зібрання надзвичайних досягнень ще не внесено подібного результату, показаного дитиною.

Екстрім карпатських плотогонів
Не знати, коли вниз по Черемошу пропливла перша дараба, а ось керманич останньої — нині мешкає в селі Хороцево, що на Верховинщині Іван КРАЙНІЙ

Сплав карпатського лісу на згадку для нащадків встигли зафіксувати вітчизняні кінодокументалісти. У кадрах хроніки плоти-дараби ніби летять стрімкою течією гірської ріки в оточенні чудових краєвидів — аж дух захоплює! Проте «в натурі» цей процес не завжди навіював романтику, хоча на вкрай ризикованому ремеслі плотогонів-керманичів колись спеціалізувалися цілі родини і навіть села, розкидані по берегах карпатських водних артерій. На кам'янистому дні, особливо у верхів'ях Білої і Чорної рік, котрі, збігаючись докупи в Устеріках, дають життя легендарному Черемошу, згинули десятки відчайдушних горян. У змаганні грізної стихії і людини не було постійного переможця. Часто Черемош здиблювався, ніби дикий кінь, що хоче скинути із себе зухвалого вершника. Потрапляючи в затор, зв'язані докупи в так звані талби 14-метрові смерекові стовбури під несамовитим натиском води ламалися, як сірники. До цього моменту сміливці — хто куди — мусили аврально зіскакувати з дараби.
І не було такого року, як пригадують очевидці, аби тужливий зойк трембіти не сповіщав довколишні гори про трагічну смерть плотогона. Однак загиблого товариша заміняв інший, і черговий екіпаж, як правило, з чотирьох чоловікiв знову кидав виклик Черемошу.

Карпатські кавуни до визнання не доросли
Зате вирощені Ярославом Василишиним і його вуйком Дмитром у горах виноград, горіхи і персики здатні подивувати будь-кого Іван КРАЙНІЙ

У шкільні роки Ярослав захопився нетиповим для гуцулів хобі — фокусами. Він годинами просиджував над книгами про видатних ілюзіоністів світу, зокрема братів Кіо, і завзято штудіював самовчитель для клубних фокусників. Вочевидь, мав дар до магічних маніпуляцій, бо в 14-річному віці на шкільних концертах тримав публіку в напрузі по 30—40 хвилин. Однак у дорослому житті сільському юнакові треба було братися за приземленішу справу. Щоправда, в 1986 році він ще мав намір подивувати земляків кавунами та динями, вирощеними в рідному селі Чорний Потік, розташованому на північній окраїні Українських Карпат, на висоті 450—750 метрів над рівнем моря. Однак такий фокус не вдався.

Автобізнес — смертельно небезпечне заняття
В Івано-Франківську невiдомий застрелив керівника одного з найбільших в Україні авторинків Степан ГРАЖДА

Минулої суботи пополудні на вулиці Коперника в обласному центрі Прикарпаття місцевий житель в автомобілі «Лексус» побачив важко пораненого в обличчя та грудну клітину підприємця Андрія Українчука. Потерпілий невдовзі помер під час хірургічної операції в реанімаційному відділенні Першої міської клінічної лікарні.

Від оглядин до ярмарку — один крок
Продемонструвавши свою різдвяну привабливість, Івано-Франківщина через півроку запропонує на вибір вітчизняним та зарубіжним бізнесменам кілька «спокусливих» інвестиційних проектів Іван КРАЙНІЙ

Фестиваль з інтригуючою назвою «Різдво в Карпатах» дебютував у січні 2004-го. Його гостями були близько сотні журналістів, які з'їхалися на Івано-Франківщину майже з усіх областей України та близького зарубіжжя. Перший млинець не видався глевким: захоплені красою зимових Карпат, обрядовою автентикою гуцулів та багатообіцяючими перспективами тутешньої туристично-рекреаційної галузі, представники центральних і регіональних мас-медіа «переплавили» враження у цікаві газетно-журнальні, радіо- і телерепортажі.

Юля проти «УМ»: маємо право мати право
На який саме мозоль наступила «Україна молода», лідерка БЮТ так і не пояснила Степан ГРАЖДА

Апеляція «України молодої» на рішення Шевченківського райсуду столиці у справі «Тимошенко проти «УМ» уже надійшла до Апеляційного суду Києва, тож чекаємо засідання. Тим часом нашій газеті вдалося отримати коментар самої Юлії Володимирівни з цього приводу (зауважмо, що текст офіційної відповіді лідерки БЮТ на матеріал, що вийшов в «УМ» ще 5 січня, не надійшов у редакцію й досі, попри те, що саме його Тимошенко намагалася просунути на наші сторінки через суд).

Щедрик-ведрик, дайте виборчі списки
На прохання оголосити всіх кандидатів у місцеві органи влади «розкрилися» лише соціалісти Іван КРАЙНІЙ

Традиційну розколяду, що відбувається нині на Прикарпатті, несподіваним політичним ноу-хау урізноманітнили вдатні на вигадки місцеві «пористи». Вони встигли пощедрувати у всіх виборчих штабах, на їхню думку, прохідних та «напівпрохідних» івано-франківських політичних конкурентів з наміром отримати у господарів за різдвяні привітання виборчі списки до місцевих рад.

Псевдоповстанці
Терористично-диверсійні групи НКВС, переодягнені у форму вояків УПА, після Другої світової війни залишили на західноукраїнських землях безліч кривавих слідів, якими дотепер послуговуються ліві радикали Іван КРАЙНІЙ

Нелегко нинішнім комуністам та їхнім ідеологічним побратимам в Україні сущим підтримувати свій всихаючий політичний рейтинг. А мусять щось робити, бо ставки надто високі — теплі місця у партері Верховної Ради. І один із коників, на якому ультраліві традиційно збираються в'їжджати в новий парламент, — знавісніла критика української національної ідеї та її носіїв — колишніх і теперішніх. Для полеміки з патріотами червоні завжди тримають у рукаві «козирного туза» — заготовлені здебільшого кремлівськими пропагандистами викривальні факти «знущання бандерівців над мирним населенням».
У неспокійне післявоєнне десятиліття мешканці Західної України справді зазнали відчутних втрат, особливо в середовищі інтелігенції, переселеної сюди з Наддніпрянської України. Усі жертви радянська влада списувала на рахунок ОУН-УПА. Компартійні публіцисти не шкодували кривавої фарби, змальовуючи звірства українських націоналістів. Це, з одного боку, хоч якось виправдовувало перед світовою громадськістю жорстокий сталінський терор на західноукраїнських землях, а з іншого — сіяло ворожнечу і розколювало українське суспільство. Та так, що тріщини не зарубцьовуються донині.

Подарунок Туркменбаші — «нуль» за газові борги
До дня народження Ніязова Кабмін Юрія Єханурова планує погасити всі багаторічні борги України перед Туркменістаном, а далі — економити енергоносії й нарощувати власний видобуток природного газу Іван КРАЙНІЙ

Настрій Юрія Єханурова під час проведення наради з адміністративно-господарським активом області та прес-конференції засвідчував, що поїздкою по Івано-Франківщині минулої суботи Прем'єр, вочевидь, задоволений. Йому сподобалося, що тут «не чув скигління, а бачив людей, які хочуть роботи, шукають її і знаходять». Глава уряду навіть назвав Івано-Франківськ символічною газонафтовою столицею України, зважаючи на історичні заслуги прикарпатців у розвитку галузі та підготовці висококласних кадрів у місцевому Національному університеті нафти і газу.

Шедеври однієї руки
Усвідомивши, що права рука іванофранківця Віктора Старжевського «не робоча», а на лівій — чотири пальці, академік зі світовим іменем Франческо де Венедетта спершу спромігся лише на вигук: «Фантастика!» Іван КРАЙНІЙ

Не менше сеньйора де Венедетта, президента розташованої у Римі Міжнародної академії сучасного мистецтва, здивувався і кореспондент «України молодої», коли в Івано-Франківську на порозі майстерні, що втиснулася у підвал, його зустрів, накульгуючи на обидві ноги, немолодого віку худорлявий чоловік. Де вже тут було повірити, що переді мною — майстер спорту СРСР із силової акробатики, невгамовний винахідник, відомий дизайнер і визнаний світом творець дерев'яної скульптури. Здавалося, що в дідусеві — лиш пучка духу. Аж ні — блакитні, зовсім молоді очі випромінювали задерикувате завзяття. Впевнений у собі погляд господаря заспокоїв: потрапив я за адресою. Хоча дивуватися цього дня довелося ще не раз і не двічі.

Дмитро Романюк — український Гаррі Поттер
До такого висновку дійшов відомий вітчизняний видавець Іван Малкович Іван КРАЙНІЙ

Ім'я івано-франківського студента Дмитра Романюка, котрий 24 вересня 2004 року кинутим у Віктора Януковича яйцем змінив хід минулих президентських виборів, знову на слуху. У вівторок в Івано-Франківську відомий видавець Іван Малкович, котрий перебував на Прикарпатті у складі агітаційної бригади «Пори»—ПРП разом iз Вахтангом Кіпіані та Тарасом Стецьківим, назвав Дмитра «українським Гаррі Поттером у політиці».