Якщо пацієнт — суддя,
то можна й лікарню пустити з молотка?
Вiктор МЕЛЬНИК
Подібного прецеденту вінницькі медики ще не знали: за постановою державної виконавчої служби припинено рух коштів одразу по всіх чотирьох казначейських рахунках міської клінічної лікарні № 1. Попри те, що це — найбільший міський лікарняний заклад в обласному центрі, на медичному обслуговуванні якого перебувають 74 тисячі осіб, а за рік тільки в стаціонарі на 465 ліжкомісцях лікується 12 тисяч вінничан. Підставою для такого «замороження» коштiв стало рішення Ленінського районного суду про стягнення на користь колишнього пацієнта громадянина Олега Ткачука 120 тисяч гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої його здоров'ю. Апеляційний суд своєю ухвалою, правда, зменшив суму до 80 тисяч, але після його розгляду рішення набуло чинності.
Тепер адміністрація лікарні подала касаційну скаргу до Верховного Суду, оскільки вважає рішення нижчих судових інстанцій необгрунтованим. По-перше, в судовому засіданні на боці кожної зі сторін виступали авторитетні у Вінниці медики, які дали різну оцінку ситуації. Одні стверджували, що погіршення здоров'я Ткачука після нетривалого перебування в Першій лікарні (він лікувався у Військово-медичному центрі ВПС України і звернувся туди для проведення пункції одного з внутрішніх органів) не стоїть у причинно-наслідковому зв'язку з діями її лікарів. Інші наполягали, що такий причинно-наслідковий зв'язок існує.
Звичайно, пацієнти повинні бути захищені від лікарської некомпетентності і тим паче від нехлюйства, повинні мати право на відшкодування завданих здоров'ю втрат, але ж вина медиків мусить доводитись безсумнівно. У даному випадку найлогічніше було призначити незалежну судово-медичну експертизу, яка б розставила крапки над «і». Однак, за словами головного лікаря Першої лікарні Олександра Турського, суддя цього не зробив. Не будучи досвідченим фахівцем-медиком, він чомусь погодився з аргументами тільки однієї сторони, на користь якої і прийняв рішення. Навіть якщо тепер воно буде виконано, а згодом Верховний Суд його скасує, то повернути таку значну суму від фізичної особи — справа нереальна.
Відтак лікарня, в якої немає грошей для виплати за судовою ухвалою, зіткнулася з досить жорстокими реаліями життя. На весь 2004 рік їй виділено з міського бюджету 185 тисяч гривень для медзабезпечення і 125 тисяч для харчування хворих. Ще 90 тисяч гривень заплановано на закупівлю обладнання у кардіологічне відділення. Для того, щоб лікарню остаточно пустити з молотка, досить п'яти аналогічних позовів пацієнтів. Зрештою, проблеми виникли миттєво, бо наразі запасу ліків залишилося на кілька днів, а продуктів харчування — на два тижні. Спробуйте поповнити їх без можливості вчасної оплати... Адміністрація закладу просила у суду відтермінувати виконання рішення на два місяці, однак це клопотання було відхилено. Ситуація мимохіть примушує згадати давньоримську максиму: «Хай обвалиться світ, але хай живе юстиція». В нашому випадку вона набуває ще й конкретного забарвлення: громадянин Олег Ткачук працює суддею у військовому суді Вінницького гарнізону.
