Багатим — інспекцію, бідним — критику
Перевіряти розрахунки з пайовиками черкаська влада почала з «крутих»
Людмила НІКІТЕНКО
Черкаські чиновники, як і обіцяли, поїхали в народ із «лікнепом» про те, чого і скільки пайовики мають отримати на земельні паї. Щоправда, візит високоповажних гостей чомусь почався не з найпроблемніших господарств, а навпаки, з найбагатших та найміцніших. Найперше керівники не лише району, а й області навідалися в село Березняки Смілянського району, де взяли участь у зборах дочірнього сільськогосподарського товариства «Агрокомплекс» концерну «Нафтаенерго».
У сільському клубі був аншлаг: селян цікавило, що ж вони виростили в полі й що та скільки засипали в комори. А звітував перед ними в присутності голови Черкаської обласної ради Геннадія Капралова та обладміністрації Вадима Льошенка директор цього сільськогосподарського підприємства Анатолій Комнатний. Про всяк випадок на нараду прибули й обласний прокурор та головний міліціонер Черкащини.
Проте, схоже, присутність і влади, і «органів» виявилася даремною. «Агрокомплекс» задніх не пасе, то ж і показники в роботі є непоганими: у виробництво цього року було вкладено більше 1 мільйона гривень. Не скупилися на мінеральні добрива, засоби захисту рослин, на 500 тисяч купили тільки посівного матеріалу. Та й у бюджет села підкинули 90 тисяч гривень податків. Завдяки господарству в Березняках одержують непогані заробітки — від 400 до 600 гривень. Тож і плата за паї тут не низька.
«Діяльність цього підприємства є у нас позитивним прикладом, — пояснював на недавній прес-конференції черкаський «губернатор». — Але є в області й чимало прикладів, коли зобов'язання перед власниками паїв не виконується, коли керівники ховають урожайність від людей, не займаються соціальною сферою». Мовляв, треба місцевій владі «ці нариви розкривати та лікувати». От тільки виникають сумніви, що начальство в гостях у себе таки зможуть побачити мешканці найбідніших черкаських сіл і господарств, де керівники роками не орють, а люди не бачать зарплати. Бо така представницька делегація навряд чи наважиться поїхати туди, де люди від великої «вдячності» й чарки не наллють, поки не вирішать їхніх наболілих проблем із неплатежами та розпаюванням.
