По кому б'є слобожанський шлагбаум?
На Сімферопольській трасі під Харковом у день візиту Віктора Ющенка почали ремонтувати всі мости
Лариса САЛІМОНОВИЧ
Сценарій слобідського прийому опозиціонерів, очевидно, писався у Києві. Адже за ніч до відльоту кожного з них попередив таємничий дзвінок про те, що в їхньому Ані закладено бомбу. З пошуку обіцяної вибухівки і почався ранок. Сапери старалися як могли, тому столичні делегати харківського форуму демократичних сил прийняли рішення переправлятися на Схід кількома дрібними рейсами. У результаті на Нову Водолагу, де зібралися голови селищних, сільських і міських рад Харківщини обговорити з депутатами бюджетні проблеми, столичні гості вирушили з великим запізненням.
Максимально припустима швидкість не скоротила згаяний час. На мосту під Харковом автокортеж «зіткнувся» з надзвичайно капітальним ремонтом. Люди й техніка стояли між залізобетонними палицями надійним шлагбаумом. Процес вмовляння нічого не дав, і тоді депутати (до Харкова прибули в основному члени парламентської фракції «Наша Україна») прийняли рішення відтягувати тритонні стовпи джипом. Ідея спрацювала, і, оскільки на мосту за три дні (робітники запевнили, що стоять на об'єкті з 23 числа) ніхто не викопав і лунки, поїхали далі.
У Новій Водолазі їх зустріли обдерті стіни селищного Будинку культури і напівпорожня зала. Причина все та ж. У приміщенні і на всіх під'їзних шляхах до райцентру теж розпочали ремонт. До того ж, як повідомив голова Асоціації сільських, селищних та міських рад України Віктор Слиш, його колег напередодні зустрічі з делегацією «НУ» піддали такій жорсткій обробці, що більшість із них відмовилася від поїздки взагалі.
Така розважлива поведінка певною мірою навіть виправдана. Адже місцеві голови у виступах скаржилися на те, що всі державні кошти на Харківщині розподіляються нині в режимі ручного управління. Тобто розмір виділеної суми безпосередньо залежить від того, наскільки симпатичний сільський керівник вищому начальству. От і виходить, що невгодний голова може залишити все село без державної підтримки. Гратися з пекельним вогнем ризикують одиниці. Саме тому у своєму зверненні до всеукраїнського голови Володимира Литвина харківські «старости» запропонували «внести до Бюджетного кодексу України положення, які передбачають прямі трансфери з держбюджету до бюджетів адміністративно-територіальних одиниць». У них є надія, що на шляху від столиці до їхнього села принцип «тому дам, а тому не дам» бодай трохи ослабне. Але вже той факт, що обрані народом представники помітно бояться офіційно призначеної влади, наводить глибокий сум.
Хоча, схоже, без страху не живуть і владні мужі. Як тільки депутати зайшли до актової зали, в Будинку культури одразу ж вимкнули світло. «Онімілі» мікрофони автоматично заглушили вуличні динаміки, тому небайдужі до великої політики нововодолазці знову залишилися без інформації. Як, до речі, і слобожани, які віддають перевагу обласній державній телерадіокомпанії. За день до приїзду Віктора Ющенка її співробітники оголосили безстроковий страйк. З цієї причини зірвався один із запланованих у Харкові прямих ефірів лідера «НУ». У безпрецедентної акції — свій мотив. Власники орендованого телевізійниками приміщення перекрили їм тепло, воду і світло, хоча, як запевняють останні, боргів у них немає. Тоді опозиційний депутат записав свій виступ на відеокасету і попросив пустити її в ефір по завершенні акції протесту. Але директор телерадіокомпанії В'ячеслав Новіков не дав твердо і такої обіцянки. Говорить, що з початком страйку підсвідомо почувається безробітним.
Найбільше ж осоромився Харків, приймаючи в театрі імені Шевченка делегатів демократичного форуму. Відомий мистецький заклад у три густі шеренги з усіх сторін оточили правоохоронці. У з'язку з цим добрих півдня центральну вулицю міста транспортники об'їжджали навколишніми дорогами. Пройти через живий ланцюг можна було лише зі спеціальною перепусткою. Таку чомусь не видали депутатам Івану Плющу та Володимиру Стретовичу. Тому обидва брали поліцейський заслін штурмом. Пізніше Іван Степанович щиросердно жартував: голова парламентського Комiтету з боротьби з корупцією та організованою злочинністю показує своє посвідчення, а вони говорять: «Нє вєлєно». Ось тобі народе, і влада, яка нібито належить тобі через обраних тобою депутатів!
Вхід до самого театру з якоюсь приреченою активністю пікетували соціал-демократи об'єднані. Причому вони так надривно і не по-людському волали в гучномовці своє коронне «Нацизм не пройде», що самі асоціювалися з учасниками гітлерівського шабашу довоєнної Німеччини. Троянда, як символ, у цій виставі червоніла, мов кров. Під кінець есдеки так ввійшли в роль затятих противнів, що навіть спромоглися на вигуки «Смерть «Нашій Україні». Третє тисячоліття на календарі ніби не для них.
Сам форум пройшов доволі традиційно. Бютівці і соціалісти в один голос підтримали «НУ». А комуністи, в особі харківського лідера Алли Александровської, як завжди блиснули своєю несхожістю. Тобто з мало притаманною для лівої течії набожністю пані депутат спробувала судити Віктора Ющенка за «його ділами». Але для конкретного «діла» не вистачило конкретних доказів, і вони сприйнялися як невдалий компромат. Спроба ж суду зависла в залі, мов реальне нагадування про зовсім не міцний мир в опозиційних лавах. До того ж крайнім лівим активно підігрували такі ж «ортодокси» з протилежного флангу. Здалося, що вони й понині переживають пік хвороби росту, на яку заслабли ще десять років тому. На тлі політичної плутанини Вiктор Ющенко виглядав доволі переконливо, ще раз продемонструвавши своє вміння бути просто мудрим.
Чи вистачить «Нашій Україні» сили та мужності створити навколо себе міцну антивладну коаліцію, покаже вже листопадовий Всеукраїнський форум демократичних сил. Харківські опозиціонери до об'єднання, принаймні теоретично, готові. Місцева влада, до боротьби з ними, схоже, теж. Ніколи до цього часу не було так соромно за людей, які ввжають себе керівниками найдемократичнішого і найпотенційнішого регіону країни. За себе, між іншим, соромно теж. Адже Україна не стане іншою до того часу, поки не змінимося ми самі.
