І знову за кіловат гроші
У Запоріжжі тролейбуси возять пасажирів лише на роботу і з роботи Андрій БАГНЮК

Незвично тихими стали вулиці Запоріжжя цими днями: упродовж семи годин обласним центром снують лише маршрутні автобуси і таксі. Понад двісті трамваїв і тролейбусів «трудяться» лише до дев'ятої години ранку і після шістнадцятої.

Холодно. Гріють хіба що пристрасті
На Запоріжжі люди помирають від переохолодження Андрій БАГНЮК

Тисячу разів мав рацію хтось із гумористів, саркастично зауваживши, що у нашій державі усі громадяни — герої! Хіба ж ні? Принаймні годі сумніватися у винятковості запоріжців. За вікном упродовж майже тижня — «потрібні» тепломережам «менше восьми» градусів, а батареї опалення досі покриті памороззю! Потеплішало лише у будинках на набережній (тут мешкає еліта). Принагідно дісталося трішки тепла і частині Жовтневого та Бородинського районів. Навіть у Заводському, де базуються індустріальні монстри на кшталт «Запоріжсталі», понад 300 висоток без тепла.

Підставили вуха під локшину
І «соціальний» транспорт у Запоріжжі пішов! Андрій БАГНЮК

Низку перемовин провели сторони транспортного конфлікту (див. «УМ», позавчорашнє число) — Запоріжжяобленерго і Запоріжелектротранс. На перший погляд, варіант компромісу знайдено, позаяк трамваї і тролейбуси знову вийшли на маршрут. Чи ж надовго?

Народити при світлі фар
У знеструмленій лікарні народилися близнюки Андрій БАГНЮК

Мізансцену, ніби зрежисовану для кінозйомок детективного сюжету, могли спостерігати мешканці міста Кам'янка-Дніпровська: вікна оповитої темрявою одноповерхової будівлі засліплені фарами чотирьох мікроавтобусів, навкруги — підозріле безлюддя... Тільки й очікуй, коли із засідки вигулькне група захвату або із-за якогось вікна донесеться ультиматум терориста чи голоси заручників...
Крик невдовзі дійсно пролунав. І не один! Голоси-близнюки один за одним сколихнули відносну тишу райцентру. Різко і вимогливо — так, як це здатні робити лише... щойно народжені малюки!
Крик невдовзі дійсно пролунав. І не один! Голоси-близнюки один за одним сколихнули відносну тишу райцентру. Різко і вимогливо — так, як це здатні робити лише... щойно народжені малюки!

Університетська «толока» без «батька Толока»
відбулася на освітянській ниві Запоріжжя Андрій БАГНЮК

Якщо відверто, то вибори ректора Запорізького держуніверситету завершилися прогнозовано: надто багато часу дала влада виконувачу обов'язків, своєму симпатику Валерію Савіну, аби крапка була бажаною. За сім місяців 47-річний випускник Московського інституту сталі та сплавів встиг і статут університету «оптимізувати», і переобрати делегатів на конференцію трудового колективу, і ще багато дечого (про дивні обставини підготовки до виборів «УМ» розповідала 29 жовтня). Усе робилося для того, аби відсторонити від участі у виборах професора В'ячеслава Толока — «батька» Запорізького універу (саме з його ініціативи місто одержало перший університет, яким пан Толок керував упродовж дев'ятнадцяти років).

«Автографи» Оксани Письменник під Москвою
допомогли «козачкам» здобути третю розгромну перемогу над росіянками Андрій БАГНЮК

Позавчора завершилося перше коло групового турніру у рамках розіграшу Кубка Європи-ФІБА. Суперником українського чемпіона була «темна конячка» — команда «Спартак» із підмосковного Ногінська. Зрештою, ще до початку турніру наставник запорізької «Козачки-ЗАлК» Юрій Велігура прогнозував цьому клубу роль аутсайдера, стверджуючи, що для виходу до наступного кола серйозними можуть стати курський і казанський бар'єри. Попри дві стартові перемоги, Велігура сказав про своїх вихованок: «Так сьогодні не грають кращі команди Європи, треба додавати у швидкості».

Ліс у плавнях рубають?
Голови летять. І роки за гратами Андрій БАГНЮК

Зрештою, це лише «прогноз» Кримінального кодексу України: допущене посадовцями «Запоріжлісу» перевищення службових повноважень доблесна Феміда може «оцінити» десятирічним ув’язненням! Навряд чи радітимуть зловмисники і мінімальному терміну позбавлення волі — згідно з тією ж статтею 365 ч. III, це «лише» сім років. Прес-секретар прокурора Запорізької області Маріана Власова повідомила про справді нечуваний досі факт службового головотяпства. З’ясувалося, що у плавнях острова Хортиця, що є національним заповідником, зникли зелені насадження! «Санітарне зачищення» легендарного острова, і без того не вельми багатого флорою, санкціонував «квінтет» керівників державного комунального підприємства «Запоріжліс». Внаслідок «дубового» рішення під сокиру вже пішло 1600 дерев!

Чуєш — ЗАЗ зупинили...
Кажуть: на планову технологiчну перерву Андрій БАГНЮК

Чутки поповзли Запоріжжям потому, як до прохідної автозаводу зранку перестали квапитися тисячі працюючих. Ще не вщухли пристрасті з приводу відмови корейців від подальшої участі у спільному з українцями інвестиційному проекті, тож ласий на сенсації люд згадав засторогу скептиків: «Швейцарці викупили пакет акцій ДЕУ? Так це ж «темна конячка»! Справдилося?..

Якщо 150 — не епідемія, то що? Андрій БАГНЮК

Упродовж кількох тижнів мешканці Запоріжжя очікували прогнозованої фахівцями епідемії грипу — наразі Бог милував. Однак біда обласний центр не обминула — щодня зростає кількість потерпілих від гепатиту А. Спростовуючи версію епідемії, у міській СЕС наприкінці минулого тижня водночас відмовлялися повідомити про динаміку хвороби. Конкретизувала ситуацію лише Валентина Сиволап, заступник головного лікаря інфекційної лікарні: щодоби персонал закладу приймає 6—7 занедужалих на жовтяницю (госпіталізовано близько 150 хворих). А в Запоріжжі функціонує кілька шпиталів інфекційного профілю.

Якщо трактор не дир-дир,
запорізька міліція — за мир?! Андрій БАГНЮК

Український базар до сьогодні не набув бодай контурів цивілізованого ринку. Відтак у нас можна купити геть усе і на кожному розі. Проте вельми часто можна і «купитися». Відсоток ненадійності продавців вражає, і все ж покупці ризикують заощадити якусь дещицю коштів завдяки контактам з випадковими власниками потрібного їм товару чи продукції.

Кілери всіх районів, до сержанта!..
Автомат убивцям напрокат пропонував у Мелітополі «захисник» Вітчизни Андрій БАГНЮК

Контрактнику базованої у Мелітополі військової частини підсобляв у пошуках клієнтів надто підприємливий молодик. Минулого тижня злочинному бізнесу покладено край: мелітопольців затримано при спробі збути два автомати Калашникова в комплекті з кількома сотнями патронів.

Парашут не розкрився... Андрій БАГНЮК

У місцевому суді Токмацького району повторно розглянуто кримінальну справу, порушену за фактом смерті 17 серпня 2002 року дівчини-парашутистки — члена аероклубу «ПрофАвіа».

Будеш третім, «ЗТР»?
Італійська «локшина» на вуха амбітних запорізьких «ручників» Андрій БАГНЮК

Наш гандбольний чемпіон добився першої перемоги у груповому турнірі Ліги чемпіонів — з рахунком 31:24 на своєму майданчику «ЗТР» обіграв італійський клуб «Конверсано».
Надто довгим був шлях запоріжан до цього успіху, аби впадати в ейфорію. Підопічні В'ячеслава Дідушенка, не приховуючи своїх амбіцій, свого часу відмовилися від участі в першому (кримському), а затим і в другому (санкт-петербурзькому) турах чемпіонату Професійної гандбольної ліги.

Пом'янули, привітали — і на той світ Андрій БАГНЮК

Троє покалічених і стільки ж трупів — така ціна «геройства» працівника одного з ТОВ Куйбишевського району. Як повідомив «УМ» начальник районного підрозділу ДАІ Віктор Довгополик, того трагічного дня власник «Жигулів» спершу відвіз своїх родичів (у салоні було п'ятеро пасажирів) на поминки бабусі в село Олексіївка, затим компанія відзначила в селі Трудове день народження сестри автолюбителя...

Руслан обіймав Людмилу, витягнувши її з колодязя Андрій БАГНЮК

Пожежа — основний об'єкт службової уваги вогнеборців. Однак буває по-різному. Особливо багато додаткових клопотів випадає на долю бійців протипожежної безпеки у глибинці. Днями чергова нештатна ситуація трапилася на подвір'ї приватного будинку у Гуляйполі.

Садив доцент город бабці
Доки не нарив купу експонатів Андрій БАГНЮК

Незвичну виставку вiдкрито у Запорізькому технічному університеті. Доцент кафедри філософії Володимир Гордійченко презентував для огляду експонати «юрківського походження». «Не «юрського», позаяк відкопав викладач знахідки саме у Юрківці, одному з сіл Оріхівського району, де його чоловічих рук завше потребує город бабусі. Коли доводиться орудувати лопатою під час збирання урожаю чи перекопування городу на зяб, неодмінно щось подасть металевий «голосок». Зазвичай це «гостинці» 40-х років. «У цих місцях, розповідала мені бабця, точилися кількаденні бої з фашистами», — каже пан Гордійченко.

«Лимон» у відкритому сейфі Андрій БАГНЮК

Двадцять років тому на запорізькому автозаводі «Комунар» склалася нештатна ситуація: зник ключ від головного сейфа підприємства, який був незакритим. Слідство не встановило зловмисника, і комунарівці звикли до того, що їхню зарплату щомісяця по кілька днів охороняли візуально. Як вважали керівники автозаводу, в таїну безпрецедентного головотяпства було посвячено вузьке коло посадовців. Тоді, у 1983 році, над замком до унікального сейфа чаклували кращі винахідники і раціоналізатори Запоріжжя (подейкують, ніби слідчі долучали до проблеми навіть маститих зеків з відповідною спеціалізацією — «ведмежатників»). Однак раритетний, виготовлений у ХIХ сторіччі, сейф не розкрив свої секрети. І лишався незакритим. Мізки інженерно-технічного потенціалу адміністрація зосередила на створенні «Таврії». Не до сейфа!.. Додали штатних охоронців — і поставили на проблемі хрест.
Упродовж трьох років після зникнення ключа — жодного інциденту з готівкою. А 10 жовтня 1986 року таки сталося те, що могло (і повинне було!) статися: у ніч на суботу з каси зникло 678 тисяч рублів, уся зарплата «комунарівців»!

Дільничного Орджонікідзівського райвідділу міліції Запоріжжя Анатолія Руденка підняли вночі, аби підключити до роботи оперативно-слідчої групи. Міліцейське начальство лютувало. Генсек Михайло Горбачов поставив українському партбосу Володимиру Щербицькому ультиматум — негайно знайти прогавлений «лимон» — і відрядив до Запоріжжя десант силовиків на чолі з міністром МВС Іваном Гладушем (пану Івану виділили кабінет в актовій залі Комунарського райвідділу міліції, купу телефонних апаратів — аби міг будь-якої миті доповісти обом столицям про хід розслідування).
Нишпорки відпрацьовували з десяток версій, найприйнятнішими вважалися дві: вкрадені рублі заховано десь поряд, на території «Комунара», або ж вони надто далеко для того, аби повернути до заводської каси. Основні сили зосередили на першій з версій. До «зачистки» території був долучений і молодший лейтенант Руденко.
— Бачили б ви тоді наших генералів і полковників, — згадує Анатолій Анатолійович. — Чорніші ночі!.. Усім перепадало «на горіхи». За своїм масштабом запорізька крадіжка блідла на тлі тільки єреванської: у столиці Вірменії з банку поцупили півтора мільйона рублів. На весь Союз — два скандали! Тож наше начальство не панькалося з підлеглими: ледве не щогодини — розборки, чоловіча розмова без особливого добору висловів... Не мали вихідних, безсонні ночі валили з ніг: Кремль і Київ вимагали, здавалося, неймовірного — за кілька днів знайти гроші і того, хто їх вкрав.
Анатолій Руденко і його колеги обнишпорили, здавалося, всі помешкання, лази-перелази. Інтуїтивно він зайшов у гараж. Хтось зi слідчих йому тоді нагадав, що вони ж тут уже були. А він пропустив повз вуха почуте. На той час на руках була схема комунікацій «Комунара», добута, до речі, з великими потугами, розповів авторові цих рядків слідчий. Коли Руденко зробив такий запит дирекції, йому відмовили. А шукати у «підземці» методом «тику» — безглуздя. Довелося викликати на зв'язок Київ, і лише після втручання прокурора України бажана схема комунікацій потрапила до рук слідчих.
Отож Анатолій Руденко спустився у підвальне приміщення, де проходила теплотраса. Спека — нестерпна. Змушений був піднятися нагору, вдягнути спецкостюм і обмотати фірмові черевики. Тоді подумалося: а як же вони «вже оглядали»?.. Пройшов із десяток метрів і побачив сліди!.. Просто так «дефілювати» у підземеллі, де нестерпна суха пара, ніхто б не відважився. Молодший лейтенант відчув, що він за крок до того, аби стати лейтенантом.
Лейтенантом, щоправда, він ніколи не став. Однак саме Анатолію Руденку пощастило знайти поцуплений майже «лимон» рублів. Два мішки з новенькими купюрами зловмисник приховав у ямі з будівельним сміттям. Майже півтора центнера грошей: в одному мішку — сімдесят два кілограми, в другому — шістдесят вісім.
— Можете уявити, з яким виразом обличчя я доповів нагорі Прудиусу (нач. слідчого відділу. — Авт.) про знахідку! Той негайно відправив мене вартувати мішки, — розповів «УМ» Анатолій Анатолійович. — Довелося мені пріти довше, ніж я гадав. Викликана додаткова група фахівців-оперативників чомусь запізнювалася. Хіба ж не дивно, що тоді наші хлопці втрапили в аварію? Немов хтось влаштував халепу, щоб пригальмувати розвиток подій.
Аби спіймати зловмисників, мішки залишили на місці, підмінивши гроші на пачки паперу. Спрацювало! Навіть не пручався 32-річний Микола Гордієнко, мешканець селища Кушугум, що на південній околиці Запоріжжя. Той самий, що з початку слідства викликав у Руденка підозру. Гордієнко не був стороннім на «Комунарі», працював... начальником караулу. Коли прибули слідчі, він передав куті меду, обшукуючи прибульців, наказуючи охоронцям стежити за діями «мєнтури». Руденко особисто доповів про це міністру Гладушу. Та припущення молодшого лейтенанта до уваги не взяли. А дарма!..
Суд над крадієм відбувався у заводському Будинку культури (цей БК і досі слугує осередком духовності АвтоЗАЗу). Головував суддя Верховного Суду України за участі двох місцевих засідателів. Феміда також, очевидно, квапилася поставити крапку в скандалі. Багато лишилося так і не з'ясованим, вважає донині Анатолій Руденко. Зрештою, не лише він сумнівається у щирості Миколи Гордієнка, котрий запевняв, що ніхто до викрадення не причетний: самотужки, мовляв, викрав ключ (це реально), знайшов місце для схованки (також не байка), відключив сигналізацію, переблокував пульт, зайшов до каси, виніс гроші... А ось це все без бодай одного спільника начальнику караула не вдалося б...
Анатолій Руденко акцентує на такій «дрібничці»: якщо Гордієнко діяв один, то для чого йому було сім з лишком тисяч ховати в іншому місці (суму, адекватну на той час вартості майже двох «Таврій», слідчі знайшли неподалік «грошовитої» ями)?.. Від когось таки приховував!..
Феміда повірила зізнанню кушугумця (з цього селища родом був не тільки Гордієнко, а ще кілька охоронців автозаводу!) і оголосила вирок: розстріл. Невдовзі пленум Верховного Суду пом'якшив кару — п'ятнадцятирічний термін ув'язнення. Завершився строк у 2001 році, і автор цих рядків намагався розшукати сліди Миколи Гордієнка. Заступник сільського голови Кушугума Наталія Бережна підтвердила: «Є у нас Микола Гордієнко. Та це хороша сім'я... Нічого такого я не чула...». Невже той самий? Я відмовився від наміру поконтактувати з чоловіком, котрий навряд чи сказав би щось нове.
«Свої» терміни ув'язнення одержали тоді касир і начальник фінуправління «Комунара». А на пана Руденка посипалися відзнаки. Так, молодший лейтенант не став лейтенантом, бо йому відразу присвоїли звання капітана. Міністр Гладуш руку слідчого, що вигребла з-під сміття майже мільйон рублів, озолотив годинником «Побєда» («Він і досі цокає», — радо зауважив Анатолій Анатолійович під «завісу» нашої розмови). Новенькою «преміальною» «Таврією» Руденко поїхав оглядати трикімнатну квартиру, виділену йому в Хортицькому мікрорайоні...
Зрештою, не все так безхмарно було і в його житті. Судячи з перебігу подій, когось із колег, вірогідно, «жаба душила». Бо ж і чин майора Руденку присвоїли достроково. Заздрили колеги «по-чорному», зізнається пан Анатолій сьогодні. Намір змінити місце роботи здійснив після інциденту, що трапився на роботі. Годі натякати, хто міг поцупити в майора Руденка «Таврію» від МВС; коли ж це сталося, то картку на розшук легковика «колеги» виставили за три з лишком тижні після викрадення!.. «Цього я не стерпів і подався на «Запоріжсталь», — каже Анатолій Анатолійович. — І досі очолюю охорону комбінату».
Цими днями в майора, на жаль, додалося часу для спогадів. «Жигулі» Руденка різко пригальмували (спереду сталося зіткнення машин), і задній легковик «в'їхав» у салон його авто. Не обійшлося без переломів. Та пан Анатолій певен, що, одужавши, ще прислужиться як охоронець. Досвід — дійсно, будь-хто позаздрить.

Син голодує?..
Матері — баланду. За гратами Андрій БАГНЮК

Двома роками ув'язнення оцінила запорізька Феміда «увагу» молодої запоріжанки до своїх дітей. Наразі йдеться лише про п'ятирічного сина, позаяк невідомо, де нині старша донька горе-матері! Сашко ж відстає у розвитку — не знає не тільки букв чи цифр, а й кольорів, позаяк, окрім сіро-чорного життя, нічого ніколи не бачив!.. Від голоду дитина не померла тільки тому, що інколи його підгодовували сусіди.

Гранд-шкандаль у сауні «Гранд»
влаштував міліціонер-податківець. За добу з'ясувалося: галабурдив «колишній»! Андрій БАГНЮК

Андрій, відомий у курортному місті за прізвиськом «Машина-вбивця», з трьома молодиками напідпитку ощасливив нічним візитом «Гранд» — сауну, розташовану на березі Бердянської затоки. Місцевий бомонд шанує це місце на Слобідці, зі смаком облаштоване подружжям Шаульських. Не «крута» і ціна — тридцять «незелених» за годину. Та візитери «не з лохів», аби платити. Як розповів кореспонденту «України молодої» Петро Шаульський, нічні візитери вимагали включити сауну до ранку, а платити вони не будуть. «Ти знаєш, з ким маєш справу!.. — кричав молодик в обличчя Шаульському, викликаному банщиком. — Шаульський на погрози не піддався: хлопці, п'яних ми не обслуговуємо, ідіть собі додому, без інцидентів.

«Банкування» по-запорізьки
Перспектива єдина — банкрутство? Андрій БАГНЮК

Восени, як з'ясувалося, рахують не лише курчат! За інформацією НБУ, мережа комерційних банків України має звузитися — дев'ятнадцять із них проходять процедуру банкрутства (вісім — згідно з рішенням арбітражних судів, решта — за вердиктом правління Нацбанку). Досі не зійшов з орбіти скандалу банк «Україна», чия ліквідація викликала найбільше запитань і, звісно ж, пристрастей. Головний антимафіозі Григорій Омельченко ще в серпні 2001 року (зі шпальт газети «Сільські вісті, №17161) переконливо показав, як «Віртуози шахрайського світу» реалізували механізм знищення одного з найпотужніших банків держави.