Скрипці презентували його ж «Сонячні дні»

16.01.2004
Скрипці презентували його ж «Сонячні дні»

(з архiву «УМ».)

      Фанат кумиру — друг, товариш і... співавтор. Ось так, перефразовуючи відоме, можна охарактеризувати ті зворушливо-плідні стосунки між музикантами та меломанами, які, як пересвідчуємося знову й знову, міцніють і прогресують. Ми вже писали про кілька кліпів, які для «Скрябіна» з власної ініціативи зробив один шанувальник-юзер, про конкурс сценаріїв до нового відео, що його на своєму сайті влаштували «Танки на майдані Конго»... А ось вам і ще один доказ того, що прихильники для своїх кумирів здатні не лише овації на грані психозу влаштовувати — вони й співавторами у творчості можуть бути.

      «Сонячні дні» у кліпографії «Воплів Відоплясова» з'явилися саме у такий спосіб. Пісню Цоя Скрипка з товаришами реінкарнували ще в 2000-му, у рамках проекту «КІНО-проби». Згодом вона була перекладена Олегом Скрипкою, крім української, ще й французькою мовою і ввійшла до вевешного синглу «Мамай» та альбому «Файно». Композицію полюбили, її невтомно замовляли на концертах «Воплів», але знімати кліп на «Сонячні дні» в плани команди не входило, Скрипка готувався зафільмувати «Полонину».

      Аж раптом — електронна вісточка з міста Волгоград. І писалося в листі, що в тій далекій від Києва землі живе людина, яка пережила по справжньому тугу, закладену в цю пісню, і що та людина вимальовувала свою тугу дні і ночі, забувши про їжу, забувши про сон. А коли малюнки склали — вийшов кліп, і туга геть щезла в тієї людини, наче розвіялась, як страшний сон. Андрій Лебедєв (автор відеокліпу «Сонячні дні») зiзнався згодом при зустрічі з вевешниками, що коли вперше почув пісню «Сонячні дні», щось защемiло в грудях: «...Мелодія постійно звучала в мені, спонукаючи уяву до візуальних образів. Я перебував наче в іншому вимірі, в іншому світі, всі запахи і фарби були для мене яскравіші і насиченіші, ніж завжди...»

      Отож пан Лебедєв отримав величезне задоволення від роботи й ще більше «мерсі» від «Воплів», VV — новий кліп, а приказка «Без мене мене женили» тут зовсім недоречна. Оскільки так приємно, коли люди розуміють одне одного навіть на імпульсивному рівні, відчувають єдність душ через сотні кілометрів. Так тримати, кумири і прихильники!

 

Сонячні дні

Слова — Віктор Цой,

переклад Олега Скрипки

 

Біла гидота лежить під вікном,

Я ношу шапку й шкарпетки з вовни,

Мені всюди недобре і пиво в облом,

Як мені позбутися цієї журби

За вами, сонячні дні?

 

Зимно в руки і ноги і немає де сісти.

Ця доба мені схожа на нестерпну ніч

І так хочеться в теплу ванну залізти.

Мабуть, це мене позбавить цієї журби

За вами, сонячні дні.

 

Я напнутий журбою, я хворію і сплю.

Мені часом здається, що зима назавжди.

Ще так довго до літа, а я ледве терплю,

Але, мабуть, ця пісня позбавить мене

 Журби за вами, сонячні дні.