Почім «лексуси» для начальства?

09.08.2007
Почім «лексуси» для начальства?

Порушення при купiвлi чиновницьких авто — проблема тотальна. (Фото Володимира СТАДНIКА.)

      Незалежно від погоди за вікном службового авто, чиновник мусить почуватися в ньому сухо і комфортно, чи не так? Якщо салон — то шкіра, якщо панель приладів — то евкаліпт, не кажучи вже про кондиціонер та інші «маленькі радощі». Зарплата чиновницька явно не дотягає до того всього. Але держава сама простягає «слугам народу» гроші й каже: «Бери, купи авто, гідне твого авторитету». Як відомо, «колгоспне» — значить нічиє, тож у своїх автоамбіціях державні мужі ні в чому собі не відмовляють. Як повідомив голова правління Тендерної палати України Володимир Лаба, його відомство дослідило 170 окремих випадків закупівлі автомобілів державними установами і виявило зловживань державними грішми на 110 мільйонів гривень.

 

«Мерс» у мішку

      Одного разу добре управління економіки Житомирської облдержадміністрації вирішило допомогти чоповицькому навчально-виховному комплексові «Школа-сад», купивши для дітей автомобіль. Яке авто для цього найкраще? Може, мікроавтобус? Аж ніяк. Свій вибір чиновники зупинили на суперсучасному «крутому» джипі «Судзукі Гранд-Вітара», за який iз державної кишені заплатили 180 тисяч гривень. Наївно думати, що він возитиме дітей на прогулянки, швидше за все, хтось у місцевій владі просто вирішив собі таким чином транспортну проблему. При цьому встановлені законом граничні суми витрат на придбання держустановами легкових автомобілів, меблів, іншого обладнання перевищили «всього-на-всього» на 134 тисячі гривень.

      Інший приклад — закупівля об'єднанням ветеринарної медицини в місті Києві «спеціалізованого автомобіля». Ним виявився седан середнього класу «Шкода Супер Б» вартістю 134 тисячі гривень. При ньому значилося «додаткове обладнання» вартістю 9,6 тисячі гривень, проте в договорі жодним чином не розшифровувалося, що саме це за обладнання. Однак викликає сумніви, що це клітка для тварин, вмонтована в салон комфортного авто.

Дорогою ціною

      Самі збагачуючись на державних коштах, чиновники не проти і вигідно поділитися, домовившись iз продавцем на завищену ціну і прописавши умови тендеру таким чином, аби зробити когось «поза конкуренцією». Така солідна установа, як Київський міський центр зайнятості, повинна мати у своєму автопарку машини аж ніяк не нижчі класом, ніж «Мерседес-Бенц S500», еквівалент якого і вказали у вимогах до тендеру на закупівлю авто. За фактичної вартості «Мерседеса» у 639 тисяч гривень спочатку Центр зайнятості планував витратити 700 тисяч, але під завісу тендеру закупівля перетворилася в оренду, на яку зрештою витратили 1 мільйон 32 тисячі гривень. Фактично автомобіль орендували для Міністерства праці й соціальної політики.

      При цьому цікавий цілий список «примочок», вказаних у вимогах до автомобіля: оббивка деревом евкаліпт, визначення положення сонця для корекції температури повітря, автоматичне регулювання при вході-виході з автомобіля «комфортна посадка», система прогнозування аварійних ситуацій і навіть автоматичне розпізнання дитини на передньму сидінні «Бейбі смарт». Все це не для зручності ніжних, майже дитячих, бюрократичних тіл. Просто цей набір вимог написаний під уже готовий автомобіль одного з продавців-учасників тендеру, так що решта із самого початку були «в прольоті».

      Управління Верховної ради АР Крим, звісно ж, поважніша установа, ніж Київський центр зайнятості, тож і «мерсів» тут потребують дорожчих. На початку цього року управління здійснило тендер на купівлю представницького авто, «еквівалентного «Мерседес-Бенц» S5000Long», орієнтовною вартістю 1 мільйон 250 тисяч гривень. Тут знову вимоги до кузова автомобіля прописали таким чином, що фактично підходила тільки ця модель і тільки фірми «Даймлер-Крайслер АГ». При цьому  до торгів допустили ВАТ «Таврія-Авто» та ТОВ «АвтоДомОдеса», засновником яких є те саме АТ «Українська автомобільна корпорація», тобто створюється видимість конкуренції, а насправді єдиний учасник тендеру «торгується» сам із собою.

      Подібним чином, наголошує голова правлiння Тендерної палати Володимир Лаба, держпідприємство «Донецька залізниця» купувала комфортабельні авто «Лексус LS 460 Long» та «Лексус LS 460», сукупною вартістю 1 мільйон 504 тисячі гривень. У торгах брали участь ТОВ «Альфа-Одис», ТОВ «Піонер Строй Інвест» та ТОВ «Союз 2007», причому залізничники зовсім «проігнорували» той факт, що всі ці підприємства розташовані за однією адресою в Одесі, а основним видом діяльності двох iз них узагалі є будівництво. Хоча вартість «Лексуса LS 460», за різними оцінками, складає від 570 до 648 тисяч гривень, стартова сума, яку запропонував «багатоликий» учасник торгів, 725 тисяч гривень. Відтак на обох автомобілях разом держава втратила 300 тисяч гривень.

Кому яке діло?

      Таких прикладів стільки, що проблему можна вважати тотальною. На думку Володимира Лаби, головна причина тут — небажання чиновників виконувати вимоги Закону «Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти» в будь-якій його редакції. «Купуючи автомобілі за державні кошти, вони дозволяють собі таке, чого ніколи б собі не дозволили, купуючи авто за власні гроші», — обурюється пан Лаба.

      Обурює сама практика придбання супердорогих службових авто відомствами й установами, які скаржаться на дефіцит своїх бюджетів. На ремонт, школи, дороги, опалювальний сезон тощо грошей немає — бідним чиновникам залишається тiльки сісти в авто за мільйон гривень, їхати додому і чекати, коли нарешті держава збагатіє.

      Голова правління Тендерної палати відзначив, що останнім часом серед замовників узагалі поширилася практика держзакупівель «втемну», коли розтрату бюджетних коштів ніхто не контролює, а самі замовники не поспішають звітувати. Із 117 перевірених процедур закупівлі в 40% випадків розпорядники державних коштів не подали документів та інформації про укладені угоди до Тендерної палати, тобто 30 мільйонів гривень державних коштів пішли «в тінь».

  • «Термінатор» згадав усе

    Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>

  • Кримінальний талант

    Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>

  • Шанс для невинних

    Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>

  • «Хорте», тримайся!

    Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>