Дорогі у Христі!
З Божою допомогою дожили ми до Христового Різдва. Час святкування цього великого християнського празника породжує в нас найприємніші та найтепліші почуття, які ми переживали від ранніх років свідомого сприйняття дійсності. Щороку знову й знову мимоволі зринають у наших думках найкращі моменти різдвяної містерії: зоря, ангельські хори на небесах, поклін пастушків, дари мудреців... Натомість темні сторінки різдвяних подій — такі як народження Ісуса у вифлеємській стайні, єхидність і жорстокість Ірода — немовби відходять на задній план.
Зосередження уваги винятково на світлих елементах празника Христового Різдва — це цілком природна поведінка людини. Бо ж справді, прихід на землю Бога, який є Добром, Правдою і Справедливістю, повинен бути для нас найщасливішою хвилиною у житті. Однак на тлі такої святості темними барвами проступають наші людські вчинки, які часто перетворюють те, що повинно бути прекрасне, піднесене, найкраще у житті, — на жорстоке, холодне, небезпечне. Непривітна поведінка власників господи у Вифлеємі, які не прийняли жінку перед пологами, жорстокість Ірода з року в рік знаходять своє продовження у наших гріхах.
У різдвяний час ми з легким серцем хочемо це недобачити, стараємося про це не згадувати. І тоді зустріч з Богом у його народженні стає для нас кризою, судом, джерелом внутрішнього неспокою, бо ж обдурити можна себе та інших людей, але не Господа Бога.
Тож чи може людина, душа якої заплямована більшими чи меншими гріхами, втішатися Христовим Різдвом? Так, може! Адже Христос прийшов на землю для того, щоб звільнити нас від гріха. Тому кожна людина здатна вповні відчути вагу і щастя Різдва, однак тільки за умови, що прожене зі свого серця злі думки, слова, вчинки, — що щиро і правдиво визнає свої гріхи і за них покається. Очищене серце буде найбільшим даром для Немовлятка-Христа, який народився у стайні, лежав у яслах, щоб обдаровувати нас всепрощаючою любов'ю.
Дорогі у Христі! Вітаю Вас iз цим великим празником божественної самопожертви та любові до людей. Нехай це свято для кожного з нас буде сповнене радістю, надією та миром, джерелом якого є новонароджений Спаситель.
Христос рождається!
Різдвяні свята, що починаються зі Святвечора, для багатьох українців — не тільки одухотворена трапеза з дідухом, кутею та колядками, а й добра нагода згадати про давні сакральні обереги, котрі ще з дохристиянських часів були неодмінним атрибутом у кожній українській оселі. З–поміж них — лялька–мотанка, яку вважали одним із найдієвіших «запобіжників» зла. >>
«УМ» вирішила познайомитись із «живим» талісманом нового року і відвідала Київський іподром. Захоплююче було спостерігати за звичайним, буденним життям коней, за тим, як вони уживаються з іншими тваринами зі східного календаря, адже у конюшнях також мешкають собаки, кішки і навіть, як пізніше виявилось, поросята. >>
Уже традиційно наприкінці грудня Національний палац мистецтв «Україна» запрошує своїх найвибагливіших критиків — дітей з усіх куточків країни — на Головну новорічну ялинку. Цього року першими глядачами сучасного театралізованого музичного дійства у 3–D форматі стали більше 3500 малюків із дитячих будинків та інтернатів Києва та Київської області. >>
Окрім Головної ялинки в Палаці «Україна», у Києві на святкування Нового року і Різдва дітей запрошують в Український дім, Жовтневий палац, Музей Ханенків і «Мамаєву слободу». Кожен із закладів зі шкіри пнеться, щоб зачарувати своїми дійствами якомога більше дітлахів із батьками. >>
На голові — гетьманська шапка з пір’ям заморських птахів, у руках — ліра. Таким наші прадіди уявляли Миколая, і саме такий святий, втілення древніх українських традицій, відтепер живе в козацькому селищі «Мамаєва Слобода». Сьогодні він складає серйозну конкуренцію американському Санта Клаусу та російському Дєду Морозу — дітлахи від нього в захваті. Ще б пак! Незвичайний Микола одягнений у священичі ризи та у підбитий бобровим хутром шляхетський кунтуш (верхній одяг козаків та шляхти. — Авт.). Він не махає крючкуватою палицею, йдучи по лісу, а сидить у традиційній, оздобленій рушниками, наддніпрянській хаті, виконує на старосвітській лірі канти XVII століття і чекає на чемних дітей. >>
Такої помпезної та заполітизованої підготовки до святкування 9 Травня українці давно не бачили. А підхід до наведення марафету з нагоди 65–ї річниці Перемоги в столиці подекуди взагалі шокує: центральні вулиці Києва чи не вперше за роки незалежної України завішені радянськими прапорами, серпами та молотами. >>
