У середу, другий день роботи 60-го, ювілейного, МКФ у Канні, поки фахівці не стомилися достобіса від цієї навали свіжого кіно, Київський міжнародний кінофестиваль «Молодість» провів свою презентацію. Увагу до презентації привернули не стільки гучними кіноіменами, скільки присутністю першої леді України Катерини Ющенко, яка у ролі голови наглядової ради благодійного фонду «Україна 3000» — постійного партнера кінофестивалю, повідомила присутнім, що з приходом в українське кіно молодих кінорежисерів і акторів воно набуло нових перспектив.

За більш ніж рік правління у столиці команди Черновецького кияни, здавалося б, звикли до всього, і навряд чи якась нова «мерська» ініціатива здатна по-справжньому здивувати народ. Але, виявляється, запас фантазії — точніше цинізму, з яким Леонід Михайлович обгрунтовує деякі свої, на перший погляд, благі наміри — просто невичерпний. От і позавчора, під час урочистостей з нагоди заселення трьох нових будинків на вулиці Урлівськiй (житловий масив Позняки), пан Черновецький вкотре «порадував» нас своїми роздумами на тему «як примирити багатих та бідних».

Для київських любителів екстріму є хороші новини: завтра в столиці запрацює воднолижна канатно-буксирувальна дорога. Адреса нової розваги — парк Дружби народів біля затоки річки Десенка в Деснянському районі.

У знаменитому Лівадійському палаці-музеї 21 травня очікують на високу гостю. Передбачається, що з Туманного Альбіону до Криму прибуде донька колишнього прем'єра Великої Британії Уїнстона Черчілля леді Мері Соамс. Пані Соамс є молодшою донькою Черчілля (як відомо, у знаменитого англійця було п'ятеро дітей, з яких вижили три доньки та син). Хоча пані Мері вже поважного віку (їй 85 років), зацікавленість Лівадією доньки Черчілля цілком зрозуміла. Саме тут на початку лютого 1945 року відбулась історична зустріч «великої трійки», тобто глав держав антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні Йосипа Сталіна, Уїнстона Черчілля і Франкліна Рузвельта, під час якої йшлося про повоєнний поділ Європи на сфери впливу.

Насправді 40-річний директор запорізького ТОВ «Комбікормщик» мітив у свого колишнього компаньйона по бізнесу і водночас кредитора, якому свого часу заборгував 300 тисяч гривень. Той час від часу надокучливо нагадував директору про гроші, з якими боржник не бажав розлучатися. А далі все пішло за сценарієм «нема людини — немає проблеми». Власноруч братись за «мокруху» директор не збирався, а підшукав для цього трьох земляків. Узгодили всі деталі зловісного плану, домовились про винагороду (повний розрахунок мав відбутись тільки після виконання замовлення). Проте у кілерів нічого не вийшло: ручна граната РГ-42, яку вони прикріпили до авто, хоча й спрацювала, але жодної шкоди пасажирам не завдала. Наступного разу вирішено було покінчити з «живучим» чоловіком за допомогою вогнепальної зброї.

Землі Полісся, які вже два десятиліття класифікуються як зона обов'язкового відселення, отримали шанс на реабілітацію. «Піддослідною» ділянкою стала забруднена радіонуклідами територія у Народицькому районі Житомирської області — між відселеними селами Нове Шарне та Ноздрищі. Саме тут можна побачити незвичайних сіячів і орачів — у спеціальній формі та респіраторах. Тут уперше у світі розпочато експеримент з очищення грунту, що його проводять житомиряни спільно з японцями (в проекті беруть участь благодійний фонд «Заручники Чорнобиля», асоціація «Чорнобиль-Тюбу» (Японія) та Житомирський агроекологічний університет).

Цього року минає 70 літ з часу заснування в 19-му та 20-му кварталах Дарницького лісництва «спеціальної території НКВД». У 1937—1941 роках тут систематично, немов годинниковий механізм, діяла фабрика приховування смерті. У великих ямах за високим парканом ночами працівники спецслужб радянської держави ховали від людського ока сліди злочину — тисячі трупів, вивезених з підземних катівень Києва. Дослідники кажуть, щільність захоронень тут — 2—3 тіла на кожен квадратний метр.

У приміщенні мерії Полтави оголосила голодування пенсіонерка Ірина Порфирівна Юрашко. В такий спосіб вона наполягає на негайному знятті пам'ятної дошки зі «своєї» багатоповерхівки, розташованої на перетині вулиць Грушевського і Грабчака в найбільшому «спальному» мікрорайоні міста. Згаданою дошкою на будинку по вул. Грушевського, 10 свого часу вшанували пам'ять воїна-земляка Валерія Грабчака, який загинув у Афганістані. Але жив він не в цьому будинку, а в одному з сусідніх — у «глибинці» пізніше перейменованої на його честь вулиці. Щоб пам'ятна дошка була на видноті, представники колишньої міської влади вирішили встановити її саме на перетині вулиць.

Музей подарунків КМДА — явище по-своєму унікальне. Досі, запевняють у столичній мерії, в Україні нічого подібного ніхто не робив. Понад 100 експонатів, з яких нині складається експозиція, — не межа. Музей буде розширюватися в силу надходження нових презентів. Найчастіше сюди потрапляють речі, даровані численними делегаціями міст-побратимів або закордонними колегами. Збірка теперішніх виставкових експонатів — результат чесної і прозорої роботи мерії за півтора року. Принаймні так запевняє Леонід Черновецький: «На прикладі новоствореного музею ми хочемо показати громадськості, що КМДА нічого не присвоює і не приховує. Кожен бажаючий громадянин зможе потрапити сюди і на власні очі в цьому пересвідчитися».

Неприємний інцидент стався з головою Рівненської обласної ради Олександром Данильчуком минулого тижня — його побили четверо чоловіків. Сталося це ще ввечері 9 травня у відомому нічному клубі Рівного «Лагуна». Але місцевій пресі вдалося про це дізнатися лише зараз.