Малюнок Володимира СОЛОНЬКА.
Ще кілька днів тому здавалося, що ситуація в країні розвиватиметься хай і не за простим, проте вже за визначеним сценарієм. Адже робоча група з підготовки дострокових виборів напрацьовувала певні домовленості, досягала деяких успіхів, а Президент зустрічався з Прем'єром, і вони також нібито просувалися вперед — хай навіть і мікроскопічними кроками. Лишалося тільки узгодити дату виборів — компроміс у цьому питанні видавався найтяжчим завданням, але суспільство сподівалося, що два Віктори таки дійдуть до спільної вікторії.
На тлі цих подій новини з Конституційного Суду смакували вже не так, як раніше, — доля дострокових виборів (тим паче після фактичної згоди на них Януковича) більше ніби не залежала від того, що скажуть на Жилянській. Однак згодом стали говорити про те, що представники коаліції навмисно затягують переговорний процес. А ще пізніше стало зрозуміло, навіщо подібне зволікання було потрібно, — в країні «ожив» і надзвичайно активізувався Конституційний Суд. Не без допомоги «молодших» товаришів із районних судів Донецька чи Єнакієвого, контрольованих, ясна річ, тiєю ж таки коаліцією. Як виявилося, Янукович кивав Ющенкові головою, але насправді потай готував удар у відповідь.
Розкручування нового сценарію за участю КС почалося з того, що після рішення Кіровського районного суду Донецька до робочих місць на Жилянській повернулися буцімто відновлені на посадах Сюзанна Станік та Валерій Пшеничний. До них приєднався і Володимир Іващенко — також суддя КС, звільнений Президентом. Щоправда, Апеляційний суд Донецька скасував рішення Кіровського районного, проте, як подейкують, виконавчий лист від служителів Феміди десь «загубився». (Недарма, вочевидь, Мін'юст та його виконавчу службу контролює Олександр Лавринович — вірний соратник Віктора Януковича по уряду). Словом, Станік, Пшеничний та Іващенко просто «не знали», що вони не мають права брати участь у роботі своїх колег. Тож прийшли позавчора ввечері на засідання КС.
І якраз вчасно. Як уже повідомляла «УМ», Суд прийняв добровільну відставку свого голови Івана Домбровського (кажуть, він просто не витримав перманентного тиску на себе, причому коаліція і опозиція звинувачують у такому тиску одна одну). За відставку Домбровського голосують десять суддів Конституційного Суду, й серед них — згадана вище трійця.
Але — що значно важливіше! — у названому складі Суд приймає також низку інших надзвичайно важливих рішень. Передусім ідеться про розгляд подання Вищої ради юстиції, яка запитувала, чи мусить ВРЮ давати Президентові рекомендації щодо призначення суддів на адміністративні посади (тобто у крісла голів судів та їхніх заступників). Відволікаючись від суті питання, КС несподівано виносить рішення, яким узагалі забороняє главі держави брати участь у призначенні суддів на ці посади.
Але й це ще не все. Виконуючим обов'язки голови КС стає Валерій Пшеничний, чий статус на сьогодні є дуже сумнівним. Для Ющенка він узагалі не суддя і не член КС.
Використовуючи обставини, що склалися на їхню користь, судді також об'єднують в одне провадження обидва президентські укази про розпуск парламенту. Хто буде доповідачем із цього питання — невідомо й досі, однак, як уже зазначала «УМ», найімовірнішим є те, що ця функція буде покладена на комуністку Марію Маркуш.
Зрештою, КС також голосує за прискорений режим розгляду указів про розпуск і за проведення розгляду в закритому режимі. Останнє, згідно з законом, означає, що всі пояснення у справі будуть подані суддям у письмовому вигляді. Таким чином, вони зможуть швидко ознайомитися з усіма документами і винести вердикт, якого від Конституційного Суду вже ніхто і не чекав. Тим паче — Президент України.
Звісно, що подіям, які стрімко й несподівано розвивалися у Конституційному Суді протягом четверга, намагалися протистояти. Зокрема, суддям нагадували, що кворумом для проведення засідань у КС вважається присутність 12 із 18 його членів, тоді як 17 травня на Жилянську прибули лише десятеро. Враховуючи, що четверо суддів із президентської (та «НУ») квоти (Шишкін, Кампо, Лилак і Стецюк) перебувають на лікарняному, а Станік, Пшеничний і Іващенко взагалі звільнені указом Президента, про кворум годі й говорити. Однак такий аргумент не спрацьовує. Троє звільнених Ющенком суддів вважають себе повноправними членами КС — навіть попри те, що для їх поновлення на посаді зовсім не достатньо рішення суду. Будь-якого суду, не кажучи вже про донецький районний, який узагалі вийшов за межі своєї юрисдикції, взявши до провадження справу, в якій оскаржувався президентський указ. Адже правомочними суддями Пшеничного, Станік та Іващенка міг би зробити тільки інший указ Президента, який би скасовував попереднє рішення глави держави (як це було із відновленням на посаді Святослава Піскуна).
Іншими словами, все, що відбулося в Конституційному Суді, включно з рішеннями, які КС встиг прийняти без кворуму і дотримання процедури, виходить поза межі права. Що ж стосується ухвали, якою КС заборонив Ющенкові призначати суддів на адміністративні посади, то тут ідеться, безумовно, про те, аби відрізати Президента від контактів із судовою гілкою влади, зняти залежність місцевих судів від глави держави.
Можливо, це навіть не є кінцевою метою нинішнього складу КС. Цілком вірогідно, що перед суддями була поставлена інша мета — радикалізувати Ющенка настільки, щоб той першим вийшов із переговорного процесу з коаліцією. Ба, навіть почав діяти так, аби дискредитувати себе як послідовного прихильника демократичних шляхів і методів.
Однак на сьогоднішній день найбільш дискредитованими залишаються все ж коаліція та її симпатики в мантіях чи без них. Адже, по-перше, стало зрозуміло, що нема тієї межі, якої противники дострокових виборів не переступили б в ім'я власних цілей. А по-друге, ясно й те, що ніхто з них насправді не хотів жодного врегулювання кризи. Інакше не підливав би олії у вогонь, що з локальних пожеж на Банковій, Жилянській чи Грушевського може, зрештою, охопити всю країну.
Призначений нещодавно на посаду судді КС Степан Гавриш засуджує дії своїх колег. «Конституційний Суд вийшов за рамки правосуддя. Це свідчить про те, що він уже не може виконувати свої конституційні обов'язки», — наголосив Гавриш на вчорашній прес-конференції.
А Спілка юристів України в особі керівника цієї організації, народного депутата від «Нашої України» Миколи Оніщука пропонує суддям Конституційного Суду саморозпуститися. Це необхідно зробити, підкреслює Оніщук, аби виникла можливість сформувати новий легітимний орган.
Емоційна складова реакції на останні події включає в себе й намір «Нашої України» домогтися порушення кримінальної справи проти суддів Конституційного Суду. Хоча справа дійсно дуже серйозна, і суддям таки доведеться відповідати за все скоєне, переконаний голова секретаріату Президента Віктор Балога.
Генеральний прокурор України Святослав Піскун, який учора навіть перервав свій лікарняний, радить вирішувати долю КС на засіданні Вищої ради юстиції, а заступник голови секретаріату Президента Ігор Пукшин узагалі наполягає на тому, що нині Конституційний Суд в Україні відсутній. «Я вважаю, що такий орган не є повноважним і не має права приймати рішення, і ми взагалі не можемо говорити, що в четвер було прийняте будь-яке рішення», — наголосив Пукшин.
На тлі цього коаліція і опозиція продовжують обмінюватися «компліментами»: остання нагадує про існування права, тоді як перша закидає «помаранчевим», що ті, мовляв, визнають тільки власну, кишенькову юриспруденцію.
Звісно, що все це не наближає країну до розв'язання питання про те, що чекає усіх нас найближчим часом. Чи винесе КС ухвалу, якою визнає президентський указ неконституційним? (Бо все, що відбувається останнім часом, свідчить, що в матрицю коаліції закладено саме такий сценарій). Як у такому випадку Президент переконуватиме колишню «антикризову» більшість припинити свої квазіправові ігри і просто готуватися до парламентських виборів? Чи, може, Ющенко видасть третій указ про дострокові перегони, який змусить КС укотре розглядати цей документ? Чи все-таки вже зараз слід налаштовуватись на пряме президентське правління? І коли нам, зрештою, випаде нагода покласти край всій цій дедалі більш нестерпній ситуації, просто прийшовши до виборчих дільниць?
Наразі Президент говорить тільки одне: «Дострокові вибори будуть, і це ключова розв'язка цієї дискусії. І вибори ці будуть не в жовтні».
Але ж і Конституційний Суд ще ніхто не скасовував...
Голову Кам'янобрідського районного суду Луганської області Олександра Сараєва шпиталізували з інфарктом. Як повідомив «5-й канал» із посиланням на працівників цієї судової інстанції, пану Сараєву стало зле просто на роботі, і карета швидкої допомоги забрала його до першої Луганської міської лікарні.
Саме Кам'янобрідський суд у четвер ухвалив рішення поновити на посадах членів КС Валерія Пшеничного, Сюзанну Станік та Володимира Іващенка.
Прикметно, що в середу до лікарні (після підозрілої ДТП) потрапив суддя Кіровського суду Донецька Іван Подолянчук, який ухвалив таке саме рішення щодо Станік та Пшеничного.
Як відомо, суддю, що перебуває на лікарняному, не можна звільнити з посади.
Віктор Балога,
голова секретаріату Президента:
— Апріорі зрозуміло, що будь-який вердикт Конституційного Суду буде винесений із політичних міркувань. Вчора КС наочно показав, що хворий на гостру політичну залежність, тому слід якнайшвидше знайти ефективні ліки від цієї недуги. (...) Ніхто не буде керуватися судовими рішеннями, які прийняті з порушеннями юридичних норм і процедур. Вчора стало зрозуміло, що політична корупція з'їла ще один незалежний за визначенням орган у державі. (...) Є всі підстави вважати, що КС прийме рішення, які дозволять коаліції заявити про недоцільність подальших кроків із підготовки позачергових виборів. У комплексі це означатиме, по суті, антидержавну діяльність. І це не дитячі забави на свіжому повітрі, а підстава для серйозної публічної відповідальності. Не треба створювати прецеденти гучних процесів, бо це вдарить як по залишках поваги до суду, так і по Україні як правовій державі. (...)
Існують чіткі домовленості між главою держави і Прем'єр-міністром про необхідність позачергових виборів як єдиного шляху подолання політичної кризи. Над розробкою алгоритму втілення цього рішення, у тому числі й щодо дня голосування, працює робоча група. Ніщо не може повернути події назад.
Вадим Карасьов,
директор Інституту глобальних стратегій:
— Рішення Конституційного Суду, яким би воно не було, буде вже нецікавим. Оскільки до його складу повернулись судді, звільнені указом Президента, то тепер поставлена остаточна крапка в конституційній юрисдикції цього органу. З відставкою Домбровського епоха КС закінчилася. (...) Якщо «Регіони» будуть вимагати виконання рішення КС, тоді від Президента, я думаю, можна буде чекати адекватної відповіді на це — тобто дострокові вибори відбудуться, але, можливо, вже без соціалістів, комуністів та Партії регіонів. Так було у Білорусі в 1995 році: один парламент — розпущений президентом, а інший — обраний і, власне, успішно функціонує і по цей день. (...) Партія регіонів не так чекала на повернення Станік чи Пшеничного, як просто вичікувала того, як усе повернеться і яка лінія — поміркована чи більш радикальна — отримає гору в самій Партії регіонів. Тепер зрозуміло, що вона стала заручницею саме цієї радикальної лінії. Відтак можна чекати і на відповідне рішення від Ради нацбезпеки та оборони — воно може обмежитися як просто різкими оцінками дій КС, так і відставкою уряду та пришвидшеною підготовкою до парламентських виборів.
Андрій Єрмолаєв,
керівник Центру соціальних досліджень «Софія»:
— Призначення Пшеничного — досить символічний жест, він означає, що Конституційний Суд бажає продовжувати роботу із тим порядком денним, який був на часі перед звільненням Пшеничного і Станік. Тобто КС планує розглядати президентські укази — вони вже об'єднані в одне провадження. Так що вже наступного тижня ми можемо мати вердикт Конституційного Суду. Яким він буде? Навряд чи слід очікувати скільки-небудь радикальних заяв чи рішень, адже у Президента є повноваження щодо дострокового припинення діяльності Верховної Ради. Скоріше за все, буде просто дана оцінка того, наскільки достатніми були підстави для реалізації цих повноважень. Рішення може бути рекомендаційним, і чекати, що Суд піде на барикади, не варто. (...) Натомість найближчим часом, цілком імовірно, триватимуть засідання робочої групи, оскільки її діяльність не пов'язана з Конституційним Судом (у це, я думаю, можна вірити), і її завдання — напрацювати логістику проведення виборів, яка може бути застосована незалежно від того, як складеться доля президентських указів. У будь-якому разі, повернення назад уже не буде, конфлікт знаходиться у такій фазі політичного протистояння, з якого можна вийти тільки завдяки виборам. Зрештою, окрім указів Президента, є ще й рішення Верховної Ради від 30 травня, яким ВР задекларувала, що вибори потрібні...
Олесь Доній,
керівник Центру досліджень політичних цінностей:
— Останні події в Конституційному Суді не так підсилюють коаліцію, як загострюють ситуацію в цілому. В коаліції йде змагання між умовною партією війни та партією миру — партія миру готова узгодити з Президентом компромісну дату виборів, а решта цю ідею взагалі намагається поховати. Зараз очевидно, що перемагає «партія війни», яка своїми діями спонукає Президента до умовно «силового варіанта». Під останнім маю на увазі проведення виборів без участі Партії регіонів та її сателітів. Силовий варіант у буквальному розумінні слова я виключаю, проте настирливий витік інформації буцімто з президентських кіл про можливість запровадження надзвичайного стану може підштовхнути коаліцію до пошуків компромісного варіанта.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
