«Ми з Максом дружили...»

      Продовжується розслідування резонансного вбивства російського бізнесмена Максима Курочкіна, яке сталося цього вівторка. Нагадаємо, його вбили у внутрішньому дворі Святошинського райсуду столиці одним пострілом снайпера в той момент, як підсудний Курочкін у супроводі конвою прямував до автозаку. Слідчо-оперативна група, очолювана заступником Генпрокурора Віталієм Щоткіним, поки що не повідомила нічого нового щодо розслідування цієї справи, яка має усі шанси стати черговим «глухарем».

      Головними версіями смерті бізнесмена, відомого в кримінальних колах як Макс Бєшений, залишається українська «Озерка» та російські «Лужники». У першому випадку йдеться про скандально відомий ринок у Дніпропетровську, за який Курочкін воював iз відомим олігархом Ігорем Коломойським. Цікавий факт: як пише газета «Дєло», після смерті Курочкіна ціна за оренду трьох квадратних метрів блоку на «Озерці» піднялася з 350—600 грн. до 3—4 тисяч!

      Утім людина Коломойського, голова наглядової ради компанії «Славутич-Капітал» Геннадій Корбан, який минулого року сам пережив замах кілерів, уже заявив, що ніякого конфлікту з Максом щодо «Озерки» останнім часом у них не було. Адже після зухвалого розстрілу в центрі Дніпропетровська партнера Курочкіна пана Воробйова сторони вступили в переговори і врегулювали конфлікт. Корбан нагадує, що про «мирову» з «Приватом» говорив в одному з інтерв'ю й сам Курочкін.

      Щодо російської версії. Чимало російських ЗМІ вказують на те, що смерть Курочкіна була насамперед вигідна колишньому партнеру Курочкіна, депутату Держдуми Росії Олександру Бабакову. Цієї думки притримується й відомий російський політолог Станіслав Бєлковський: «У Максима Курочкіна були дуже серйозні вороги — тандем співвласника футбольного клубу ЦСКА, депутата Держдуми Олександра Бабакова і президента ЦСКА Євгена Гінера».

      Саме це тріо, яке в Росії пов'язують iз бригадою «Лужники», тривалий час контролювало активи й в Україні: акції обленерго, мережі готелів тощо. Кілька років тому вони щось не поділили, й між Курочкіним, з одного боку, та Бабаковим iз Гінером, з іншого — розпочалася жорстока війна з цілою серією взаємних спроб замахів на життя.

      Свої «п'ять копійок» вставив i депутат Держдуми Костянтин Затулін, якому заборонено в'їзд в Україну через шовіністичні висловлювання. Він вказує на те, що Курочкін фінансував під час парламентських виборів-2006 Блок Вітренко, тож Затулін ледь не зарахував пані Наталю до ймовірних замовників смерті бізнесмена. Втім такі натяки, швидше за все, є нічим іншим, як намагання відвести підозри від Бабакова .

      Водночас партнер Курочкіна Олександр Кунцевич вважає, що це вбивство пов'язане не тільки з бізнесом, а має і «політичний відтінок». «Деякі українські бізнесмени, не буду називати їхніх прізвищ, залишилися винні Курочкіну 70—80 мільйонів доларів за один тільки «Прем'єр-палац», — каже пан Кунцевич в iнтерв'ю агенцiї «Iнтерфакс-Україна».

ЗАУВАЖЕННЯ

      У вчорашньому номері «УМ» у матеріалі про смерть Курочкіна були згадані слова, сказані Максом на суді незадовго до вбивства: «Помирати не хочу! Прошу мене відпустити! Коломойський уже просто з'їв Суркіса і не подавився! Порошенко вирішив арештувати та розстріляти мене!..»

      Учора до редакції «УМ» зателефонувала прес-секретар Петра Порошенка й уточнила, що інтерв'ю на таку ж тему Курочкін давав у Москві ще навесні 2005 року, але й тоді, і тепер ці заяви не мають нічого спільного з дійсністю і є лише витвором хворої уяви скандального росіянина.

КОМЕНТАР ПОЛІТОЛОГА

Вадим Карасьов:

«Убивство Курочкіна — свідчення «зачистки» політичних пішаків, які вже своє відіграли»

      — Чи є в убивстві російського бізнесмена політичний підтекст?

      — Убивство Курочкіна не може бути суто кримінальним, оскільки він був персонажем української політики, принаймні публічної. Курочкін активно брав участь у президентській кампанії 2004 року, будучи одним із засновників «Російського клубу», навколо якого концентрувалися російські політтехнології. Окрім того, у 2004—2005 роках Курочкін був фігурантом багатьох резонансних приватизаційних скандалів, а у 2006-му активно долучився до парламентської кампанії — не як член списку, а як спонсор однієї з політичних сил (Блоку Вітренко. — Авт.). Зрештою, його компаньйони, які мали українське громадянство, балотувалися за списком цієї сили до парламенту і ледве туди не потрапили, оскільки вона була на межі проходження виборчого бар'єра.

      Якщо відволіктися від запитання, хто саме вбив Курочкіна, й говорити у більш загальному сенсі, напрошується один висновок: іде зачистка непотрібних людей. Ці люди були пішаками у великій багатоходовій грі, хоча й мислили себе щонайменше ферзями. Але тепер вони своє відіграли і більше не потрібні справді важливим фігурам. Бо в тих сьогодні вже нова гра, з новими пішаками — вони формують нову політичну шахову дошку, на якій старі політичні партії розігруватимуть нові партії за свій статус, вплив, власність і владу в Україні.

      — За однією з версій, це вбивство мало на меті дискредитувати власника групи компаній «Приват» і одного з найбагатших людей України Ігоря Коломойського, який конкурував із Курочкіним, зокрема в історії з приватизацією Дніпропетровського ринку «Озерка»...

      — Той факт, що серед версій фігурує бізнес-група, яка перебуває в досить натягнутих відносинах із тими бізнес-групами, котрі при владі, є досить симптоматичним. Адже в таких делікатних і трагічних ситуаціях неважливо, що відбувається насправді, — важлива інтерпретація. Тобто головне, що ця версія вже запущена, і незалежно від того, чи має група «Приват» якесь відношення до вбивства Курочкіна, їй доведеться оборонятися, виправдовуватися. А оборона може автоматично стати наступом, навіть у тому разі, якщо протилежна сторона свого наступу насправді ще й не починала.

Записала Леся ШОВКУН.