Самодержавством повіяло

      Такої кількості міліціонерів у одному місці, як позавчора, харків'яни не бачили ще жодного разу. Люди у формі перекрили один із виходів на станції метро «Радянська», кількома шеренгами оточили будинок міськради, влаштували суворий контроль на вході до мерії і заповнили собою кожен куток самого приміщення. Навіть журналісти у прес-службі працювали під пильним наглядом суворих хлопців. Для політичних партій та громадських організацій, що прийшли поборотися з новими комунальними тарифами або, навпаки, захистити їх, — свій варіант безпеки. Різнопрапорні колони правоохоронці розділили на три частини. В одному секторі — БЮТ та НСНУ, в другому переважно ПРП, ПППР, УНП, у третьому — Партія регіонів. Мерію обрамлювали також два кордони з металічних щитів у вигляді подвійної загорожі.

      Але натовп під мерією зовсім не розчулив мера Михайла Добкіна. Питання про перегляд вартості комунальних послуг він категорично відмовився внести на розгляд сесії. Так само як і пропозицію знизити тарифи на тепло. За його словами, зниження тарифів харків'яни, можливо, колись і дочекаються, проте лише за умови, що впадуть ціни на енергоносії або зменшиться в Україні мінімальна заробітна плата.

      Натомість Добкін за підтримки у сесійній залі найчисленнішої фракції однопартійців — «регіоналів» — вирішив передати на півстоліття у концесію приватним структурам п'ять життєво важливих комунальних підприємств міста — «Харківкомуночиствод», «Харківські теплові мережі», «Вода», «Міжнародний аеропорт» та «Міськелектротранс». Цей крок украй небезпечним назвали не лише депутати опозиційних партій — НСНУ та БЮТу, а й комуністи з представниками Блоку Наталії Вітренко. На їхню думку, ніякі орендарi ніколи не будуть вкладати кошти у розвиток цих підприємств і, висмоктавши з них усі соки, покинуть напризволяще. Не погоджуються з таким рішенням і харків'яни, оскільки у них ніхто не спитав на це дозволу. Адже власність спільна, тобто територіальної громади.

      Переломити ж ситуацію на суспільну користь у Харкові сьогодні надзвичайно складно. Адже міський голова та секретар міськради обрали для ведення дискусій у сесійній залі доволі оригінальну форму. Варто лише депутату заявити у виступі про свою незгоду з тим чи іншим питанням, внести несимпатичну для владного дуету пропозицію або, не дай Боже, покритикувати батьків міста, як одразу ж на власну адресу він отримує тираду у вигляді ретельно підібраного компромату. В результаті за день роботи сесії харків'яни дізналися, наприклад, скільки кіосків має голова міської організації НСНУ Андрій Руденко і хто є його роботодавцем. Такою була відповідь на те, що Руденко вніс пропозиції про перегляд тарифів. Іншим депутатам пригадували їхні голосування кількарічної давності, дорікали співпрацею з обласним головою Арсеном Аваковим (виявляється, тепер це є найбільшим гріхом), давали оцінку їхній бізнесовій діяльності. Якщо ж для «нашоукраїнців» вчасно не знаходилося відро з помиями, їх аргументи нівелювали у ще більш простий спосіб. Мовляв, а ви взагалі мовчіть, вас тут всього лише шість чоловік.