Блиск і вбогість «антикризи»

      Минули часи, коли на Банковій тільки з запізненням втиралися після образливих плювків опонентів. Президентська команда мобілізується і дедалі активніше дає відсіч. Варто зазначити, що методи антикризового управління у виконанні Віктора Балоги помітно відрізняються від аналогічних дій часів Медведчука. Вікторові Івановичу, на відміну від Віктора Володимировича, доводиться постійно крутитися й вишукувати нові ходи — політична реформа помітно змінила ментальність парламентаріїв, які не поспішають виструнчуватися після дзвінка з секретаріату Президента. Тому набір тактичних інструментів для досягнення стратегічного домінування Президента доводиться регулярно оновлювати.

      Ситуацію ускладнює ще й те, що у Верховній Раді з готовністю виконувати побажання Банкової живе і працює хіба тільки фракція «Наша Україна». Незважаючи на те, що вона — третя за величиною в парламенті, «НУ» представляє менше 20 відсотків депутатського корпусу і, як визнає її лідер В'ячеслав Кириленко, є за своїм кадровим складом складною і блискучою одночасно. Далеко не всі «нашоукраїнці» підкоряються єдиній пропрезидентській лінії, деякі вже розглядають перспективу участі в нових «помаранчевих» політичних проектах.

      Ще одна об'єктивна складність — відсутність депутатів-«мажоритарників» як політичного прошарку. Взагалі одномандатники були своєрідним політичним феноменом: більшість з них вигравала вибори з опозиційними гаслами, але при цьому надзвичайно охоче співпрацювала з президентською Адміністрацією Леоніда Кучми. Після переходу на пропорційну систему формування парламенту знаходити спільну мову із законодавцями стало проблематичніше. Та й зміни до Конституції суттєво скоротили не лише повноваження Президента, а й можливості його секретаріату. Брати силою неможливо, доводиться шукати спільні інтереси й точки дотику.

      Один із прикладів, коли Віктору Балозі цілком очевидно довелося викликати вогонь на себе — рішення Мукачівського міського районного суду щодо заборони спікерові підписувати й оприлюднювати закон про Кабінет Міністрів до його повторного розгляду парламентом. Зрозуміло, що цей крок був вимушеним, але він дозволив привернути увагу до ситуації навколо закону. До речі, Віктор Іванович не відмовляється особисто давати оперативні коментарії ЗМІ, чим вигідно відрізняється від своїх попередників. Між іншим, і «блоху», яку виявили юристи президентського секретаріату в тексті злощасного закону, можна назвати унікальним досягненням.

      Не можна обійти цікавий факт: останнім часом Банкова практично не програє антикризовій коаліції в інформаційному протистоянні. Якщо інформаційні ресурси обох політичних центрів можна назвати співставними, то президентська команда останнім часом намагалась витягувати нових коментаторів. До вже звичної «солодкої парочки» Балога — Яценюк ситуативно приєднуються постійний представник Президента у Конституційному Суді Володимир Шаповал, заступники голови президентського секретаріату, лідер парламентських «нашоукраїнців» В'ячеслав Кириленко та довірені члени президії НСНУ. Якби кризова  ситуація довкола закону про Кабмін і не виникла, її варто було вигадати: надто вже ефектним проектом для відточування антикризової майстерності виявився цей нормативний акт.

      Найближчим часом перед президентським секретаріатом, незалежно від долі Закону «Про Кабінет Міністрів України», постануть нові, надзвичайно важливі завдання. Перше — підготовка «круглого столу» за участю Президента, Прем'єра та спікера парламенту, запланована на 14-15 лютого. Хоча багато політичних гравців висловлюють скепсис щодо перспектив цього діалогу, це зовсім не означає, що главі держави не варто зустрічатися з лідерами антикризової коаліції.

      Друге завдання — розробка закону «Про Президента України», який би ефективно захищав права як Віктора Ющенка, так і наступних президентів, і міг би стати компромісом у відносинах з антикризовою коаліцією. Без її участі цей закон ухвалений не буде. Самому Балозі також належить активізувати процес консолідації політичних партій навколо НСНУ і знайти прийнятну форму для діалогу з БЮТ, який залишається, попри численні «кидки» одне одного, найближчим політичним партнером пропрезидентської зони.

      Навколо Банкової останнім часом сконцентрована значна кількість фінансових, інформаційних та організаційних ресурсів. За законами жанру, це означає підготовку до наступу. Схоже, весною президентська команда перейде від оборони до наступу, використовуючи одразу кілька напрямів: «Народну самооборону» Юрія Луценка, адмінресурс «нашоукраїнців» у регіонах та власні парламентські ресурси. Принаймні передумови для активізації контргри створені: «антикризовики» постаралися самі, відпустивши ціни на комунальні послуги, що вже весною бумерангом вдарить по позиціях уряду Януковича.

Валерій БОНДАРЕНКО.

www.vovremya.info.