«Права рука» Юлії Тимошенко Олександр Турчинов, здається, не має й хвилини вільного часу — життя в опозиції передбачає постійне перебування в русі. Боротьба за закон про опозицію й дострокові вибори народних депутатів, «нічне» протистояння з більшістю під егідою мера Черновецького в Київській міськраді, і на кожному кроці — натовпи журналістів із проханням прокоментувати перше, друге, третє, та ще й бюджет... Втиснувшись у графік поважного БЮТівця, «УМ» попросила Олександра Валентиновича прокоментувати останні події й підбити політичний підсумок 2006 року.
— Головна проблема цього року — це те, що виборці проголосували за сили, які для них уособлюють європейський, демократичний шлях розвитку, а владу сформували зовсім інші партії, зокрема комуністи і «регіонали», — каже Турчинов. — Це, безумовно, серйозна проблема, і я думаю, що вона розв'язуватиметься наступного року. Але були й позитиви: наприкінці року українські громадяни остаточно зрозуміли, хто є хто. Багатьох ввели в оману передвиборчі відеоролики, в яких розповідалося, що після приходу до влади певних сил дуже швидко підвищаться пенсії і зарплати, будуть обмежені тарифи на житлово-комунальні послуги тощо. А тепер усі бачать, що міф про професіоналів, які разом із Януковичем наведуть у країні порядок, — це банальна брехня.
— Головною причиною «холодної війни» між гілками влади противники чинних змін до Основного закону називають конституційну реформу. Блок Тимошенко заявляв про те, що збирає підписи під поданням до Конституційного Суду щодо її скасування. Коли це подання буде направлене до КС і чи узгоджуєте ви якось свої плани в цьому напрямі з «Нашою Україною», яка обіцяє долучити свої підписи до БЮТівських?
— Наскільки я знаю, «Наша Україна» на своєму з'їзді сама ухвалила рішення про потребу скасування конституційної реформи, однак чомусь вони досі не зібрали й не подали до Конституційного Суду підписи з цього приводу. Щодо нашої політичної сили, то ми готові розглядати це питання. Але не під тим кутом, у кого буде більше повноважень — у Президента чи у Прем'єра, і де має бути більше чиновників — на Банковій чи на Грушевського. Політична реформа нас цікавить насамперед з огляду на інтереси народу — який захист і які права вони реально отримають у випадку перегляду змін до Конституції.
Щодо узгодження дій і спільного збору підписів, то я вам так скажу: подання до Конституційного Суду — це суто технічне питання. Проблему політреформи треба розглядати комплексно, тому нас цікавить насамперед узгоджена позиція («Нашої України» та БЮТ. — Ред.) щодо перспектив конституційних змін.
— Наприкінці року в опозиційному політикумі, здається, вже остаточно визріла тема доречності дострокових виборів Верховної Ради. Про це вже давно говорить лідерка БЮТ, а тепер говорять і в «помаранчевому» секторі влади. Однак розмови — розмовами, а яким може бути реальний механізм розпуску парламенту за умов, коли законних підстав для цього немає, неясно.
— Механізм є, і його мав іще в серпні запустити Президент. Тоді він не вважав за потрібне так вчинити, але не пізно буде це зробити й наступного року.
— Але на яких підставах?
— Підстава та, що від самого початку влада сформована нелегітимно. Адже люди на парламентських виборах голосували за одну конфігурацію політичних сил, а до влади прийшла інша. Закон і Конституція корупції та зради не передбачають, тому це, звісно, легальним приводом для розпуску Верховної Ради вважати не можна. Але є інші механізми, які чітко регламентовані законодавством. Наприклад, уряд був сформований нелегітимно — це факт, який доведений у політичній площині. Тепер ми працюємо над тим, щоб довести його ще й у юридичній площині. Повірте, підстави знайдуться.
— Якщо це справді буде так, чи спроможуться Блок Тимошенко і «Наша Україна» укласти «мирову» і піти на дострокові вибори єдиним списком, а не «мочити» одне одного, як це було навесні?
— Єдиний список — це справді бажано, і з боку БЮТ на це є добра воля. Але після таких голосувань, як у вівторок за закон про опозицію («НУ» не підтримала проект, лобійований БЮТ. — Ред.), єдиний список видається досить проблемною річчю. Адже цей закон не пройшов саме через позицію «Нашої України», яка нас просто шокувала. Від них ми такого не чекали.
— Однак у «Нашої України» є до цього проекту дуже багато зауважень — зокрема те, що він розроблений з прицілом на двопартійну систему, в якій одна сила (БЮТ) перебуває в опозиції, а друга (Партія регіонів) — у владі, й інших партій не дано...
— Знаєте, представник «Нашої України» був у робочій групі з напрацювання проекту закону про опозицію, більше того — очолював її. І всі зауваження, які надходили від цієї політичної сили, були враховані. В'ячеслав Коваль поставив під остаточним варіантом проекту свій підпис, і ніяких питань не було! Але, я так розумію, Блоку Тимошенко на Банковій бояться більше, ніж Ахметова і Януковича, тому й результат голосування такий.
— У кулуарах парламенту ходить багато розмов про те, що БЮТ проводив із «антикризовою» коаліцією переговори щодо «обміну» голосуваннями. Є кілька варіантів: голоси «антикризовиків» — в обмін на голоси Блоку Тимошенко за подолання вето Президента на закон про бюджет або на підтримку фракцією БЮТ закону про Кабінет Міністрів. Чи мають такі чутки під собою підстави?
— Для нас закон про опозицію — не панацея. Ми можемо працювати не лише в межах парламентської опозиції. Зрештою, наша сила має величезний досвід позапарламентських дій. І без відповідного закону ми можемо поставити на місце і «регіоналів», і когось іншого. Дії БЮТ у Київраді, де ми домоглися зниження тарифів на житлово-комунальні послуги, тому доказ. Але цей закон потрібен Україні, потрібен майбутній опозиції, яка кричатиме про його необхідність після того, як ми прийдемо до влади. І «Наша Україна», так повівши себе під час голосування, фактично показує, що з ними немає сенсу вести консультації — як можна домовлятися, якщо вони так чинять у принципових питаннях? Саме тому я не виключаю, що, скажімо, закон про Кабмін ми розглядатимемо без урахування інтересів чиновників iз вулиці Банкової. Й інші законопроекти, не виключено, теж розглядатимемо, виходячи винятково з інтересів просування демократії й безпеки нашої держави.
— І все-таки, у вас були якісь домовленості з «більшовиками» чи ні?
— У нас немає й не було ніяких таких домовленостей. І коли представники «Нашої України» заявляли, що ми в обмін на щось там підтримаємо закон про бюджет, — усі мали нагоду переконатися: це брехня. Адже наша фракція за бюджет не голосувала. Наголошую: не ми йшли в «широку» коалiцiю — ми завжди були послідовними.
— Олександре Валентиновичу, ви згадали про дії БЮТ у Київраді, де й справді зараз дуже гаряче, зокрема, й вашими зусиллями. Як плануєте діяти надалі й чим це опозиційно-мерське протистояння на рівні столиці завершиться?
— На жаль, Київ обрав собі велику проблему. І та більшість у Київраді, яка сформована Леонідом Черновецьким, займається лише одним питанням: бізнесом на енергетиці. І, у зв'язку з цим, підвищенням тарифів не в півтора-два рази, як у багатьох регіонах, які перебувають у значно складнішому, ніж Київ, становищі. Також цією більшістю запроваджена фактично корупційна схема розподілу землі між депутатами, котрі підтримують Черновецького. У цих умовах ми, безумовно, змушені активно включатися у процес, оскільки Київ — це все-таки столиця. Скажімо, на порядку денному того сесійного засідання, яке ми фактично зупинили, приїхавши з парламенту до Київради, стояло питання продажу 350 земельних ділянок у центрі міста. Це нормально?! Без конкурсу, аукціонів — просто розподіл знайомим, родичам, «потрібним людям»... А оціночна вартість цих земель, між іншим, близько 4 мільярдів гривень!
Ми боротимемося проти цих неподобств до кінця. Як ви знаєте, завдяки нашій позиції суд ухвалив рішення про призупинення підвищення тарифів на послуги ЖКГ у столиці, тож у цьому році кияни вже не отримають платіжок із підвищеними цифрами. І за земельний дерибан ми не даємо проголосувати їм уже протягом місяця.
— Але таке фізичне протистояння не може тривати до завершення повноважень Леоніда Черновецького — треба ж із цієї ситуації якось виходити.
— Безумовно, це важко, і якщо хтось думає, що нам до вподоби бійки, то повірте — це зовсім не так. Ми просто вимушені так діяти. Але з нового року будемо звертатись до киян, щоб усе-таки провести референдум щодо недовіри і цій Київраді, й цьому мерові.
— Чи матиме такий референдум реальні наслідки?
— Формально він матиме силу, але в законодавстві справді є багато прогалин. Тому ми зараз плануємо вносити на розгляд Верховної Ради такі законопроекти, які б ці дірки ліквідували.
— Олександре Валентиновичу, ви кажете, що Київ обрав собі проблему, і більшість киян, безперечно, із таким твердженням згодні, але ж у цьому є й велика провина вашого блоку. Адже БЮТ, який під час виборів у столиці мав величезну підтримку, не підтримав жодного з кандидатів у мери. Людям, які вже люто ненавиділи Омельченка (попереднього міського голову Києва. — Ред.), треба було за когось голосувати, а ви їм жодної альтернативи не запропонували й «відсиділися в кущах». От і вигулькнув Черновецький.
— Так, ми зробили з цієї ситуації висновки і вважаємо, що нам обов'язково треба було висувати свою кандидатуру на вибори мера. На тих виборах, які відбудуться, ми, безумовно, виправимо цю помилку. Кого саме БЮТ пропонуватиме киянам обрати міським головою, ми поки що не визначалися, але повірте, у нас достатньо поважних політиків, які здатні працювати не лише в політичному амплуа, а і як добрі господарники.
— Тобто про підтримку Віталія Кличка, якщо він балотуватиметься у мери, знову не йдеться?
— Усе залежатиме від того, в якій конфігурації ми підемо на вибори. Якщо буде єдиний блок, то, не виключено, що висунемо спільну кандидатуру. Але все-таки це має бути людина не тільки знана, а й фахова.
— Із ситуації з мером ви висновки зробили, а як бути із тими, кого БЮТ набрав до свого списку як кандидатів у місцеві депутати? У Київраді, наприклад, ваша фракція схудла майже наполовину. У багатьох інших радах ситуація схожа. Виборці скаржаться, що до списків Блоку Тимошенко потрапило чимало вельми недостойних, м'яко кажучи, людей. Можливо, все ж варто більш продумано підходити до відбору тих, кого ви делегуєте представляти інтереси БЮТ у місцевих радах?
— Безумовно. Ми будемо ставити питання про імперативний мандат для депутатів місцевих рад, який позбавить зрадників права бути депутатом. Адже, на відміну від Верховної, у місцевих радах це питання не регламентовано. І тих людей, які обралися від Блоку Тимошенко, але не хочуть дослухатися до нашої суворої дисципліни (а ми своїм депутатам забороняємо вирішувати власні земельні питання, голосувати за рішення, які призводять до збагачення одних і жебрацтва інших тощо), неможливо покарати. Спокуса надто велика. Адже сьогодні в тій же Київській міськраді хабарі дають більші, ніж у Верховній. Вартість столичної землі оцінюється сотнями мільйонів доларів! Тому дуже потрібні законодавчі регулятори, які не дозволять депутатам обиратися за однією програмою, а голосувати — за іншою. Зрадникiв просто позбавлятимуть мандата.
Однак і моральні якості людей, звичайно, теж мають бути враховані. Будемо відверті: БЮТ — це, звісно, зразок, на який багато хто орієнтується, але такі проблеми маємо не ми одні. А ми своїх проблем не приховуємо. Більше того, самі виключаємо з фракції тих людей, які не здатні працювати в опозиції. Адже багато хто йшов у список Блоку Тимошенко, думаючи, що ми будемо при владі. Тому витримують навантаження не всі. Але ми зробили висновки і, не чекаючи виборів, уже сьогодні починаємо формувати списки кандидатів у депутати на конкурсній основі.
— Ви багато років працювали в Бюджетному комітеті ВР, тому, безперечно, в цій темі розбираєтесь. Зараз головний фінансовий документ перебуває на підписі у Президента, який уже раз застосував до нього право вето, оскільки вважає цей бюджет антисоціальним. Коаліція ж і уряд стверджують, що грошей на підвищення пенсій і зарплат брати немає звідки. Як на ваш фаховий погляд, чи реально знайти в бюджеті-2007 кошти на соціальні видатки?
— Безперечно. Для цього треба менше красти і класти у власну кишеню. Коли працював уряд Тимошенко, за сім місяців бюджетні надходження були збільшені на 70 відсотків порівняно із запланованими — за рахунок того, що перекрили тіньові схеми. Сьогодні ці схеми працюють на повну потужність. Тому «антикризовій» коаліції всього-то й треба, що поділитися з народом, отримавши менше надприбутків за рахунок бюджетних коштів. Тоді вистачить не тільки на пенсії й зарплати, а й на заможне життя всій Україні.
— Як БЮТ буде поводитися в бюджетному процесі далі, якщо Президент знову накладе вето?
— Побачимо. Хоча, здається, у цьому році Президент уже вичерпав програму жорстких кроків.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
